В реаліях жорстокої війни проти України й нашого народу, що триває вже третій місяць, ми відчайдушно прагнемо миру. Однак не будь-якого і не за всяку ціну. Звертаючись до думки св. Йоана Павла ІІ, о. Войчех Сурувка ОР роздумує про те, що справжній мир неможливий без досягнення справедливості та відшкодування завданої кривди.
Наближаючись до Різдва, глибше замислюємось над таємницею Воплоченого Слова та Божої присутності в нашій історії, скеровуємо наші чуття до Бога. Вдаючись до давніх та як ніколи актуальних образів, о. Войчех Сурувка ОР нагадує, що християнство – це дотик Бога, який завжди з нами.
Допомагати молоді зростати у вірі – захопливо й відповідально. Спираючись на власний досвід, о.Войчех Сурувка ОР виокремлює основні аспекти душпастирської праці з молоддю та роздумує над завданнями, які постають перед тими, хто супроводжує молодих людей у їхньому духовному дозріванні та розвитку.
Коли людина, рано чи пізно, стикається із таємницею, страхом та неминучістю смерті, то намагається їй опиратись і часто бунтує. Вдаючись до прикладів зі Святого Письма та літературних творів, о.Войчех Сурувка ОР досліджує сприйняття людьми власної смертності, пов’язані з цим реакції та життєві вибори.
Турбота про вибір життєвих доріг, прагнення певності щодо обраного напряму, пошук авторитетних провідників – ці важливі аспекти духовного життя водночас можуть відвернути від головного – самого Бога. Розмірковуючи над значенням духовного керівництва, о. Войчех Сурувка ОР підкреслює роль літургії, яка провадить нас до Христа.
