Домініканська школа літургійного співу, заснована братами-домініканцями в Києві, з 12 по 14 травня вже втретє відкриває двері для всіх, хто прагне дбати про красу Літургії, разом молитися, вивчати й виконувати нові твори, смакувати якісним хоровим співом і здобувати досвід зустрічі з Господом під час богослужінь.
Попіл на початку Великого посту символічно заземляє, нагадуючи, ким ми є. Однак це не вся правда про людину, як зауважує о. Аллан Уайт ОР. У своїх роздумах він заохочує не боятися скидати маски, наводити лад у своєму житті, стати в правді. Щоб порох нашої людськості, освячений кров’ю Христа, міг спалахнути вогнем Воскресіння.
Правду про Бога та пов’язані з Ним сакральні сенси не завжди вдається передати словами. Домініканці, маючи проповідництво за свою основну місію, використовують для цього різні шляхи, зокрема й мистецтво. Про славетного та смиренного живописця і свого співбрата Фра Анджеліко розповідає о. Войчех Гомулка ОР.
Любити і бути близько з тим, кого любиш – одне з найбільших прагнень людини. А чого прагне для нас Бог? Звертаючись до Пісні пісень, о. Якуб Гонцяж ОР роздумує про будування справжніх, глибоких стосунків з Богом, яких потребує кожен. Це можливо, якщо ми готові Його пізнавати і довіряти Йому, щоб зрештою Ним захоплюватись.
Свобода – не таке однозначне поняття, як може здаватись, нею часто маніпулюють і зловживають. Продовжуючи низку роздумів на цю тему, о. Войчех Ґєртих ОР пояснює витоки російської тиранії, що бере початок від туранської цивілізації з її спотвореним ставленням до свободи, і закликає гартувати духовну силу.
