Домініканці в Україні

Провінційний вікаріат України (повна назва – Вікаріат України св. Михаїла Архангела Польської провінції) – це спільнота домініканців, які живуть і служать Господу та Його Церкві в Україні. Як монахи-домініканці ми передусім служимо місцевому Люду Божому проголошенням Слова і послугою мислення. Ми служимо священиками на парафіях, провадимо Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського в Києві, численні дні зосередження і душпастирства молоді. Серед нас є настоятелі парафій, професори, брати, що займаються харитативною діяльністю і католицькою публіцистикою. Крім Інституту св. Томи Аквінського вікаріат провадить Дім св. Мартіна де Поррес у м. Фастів, католицьке видавництво “Кайрос”, Центр св. Домініка у Львові, проповідницький осередок в Хмельницькому, душпастирську опіку спільнот Третього домініканського ордену тощо.

Ще від початку ХІІІ століття, коли в Київ прибули перші домініканці, історія нашого Ордену була тісно пов’язана з історією Київської Русі. Домініканська Руська провінція, адміністративна одиниця нашого Ордену, що включала всю сучасну України і простиралася далеко за її межі, існувала до кінця Другої світової війни. У той час домініканців вигнали з Радянського Союзу. Багато з них було вбито в часах Другої світової війни, деколи – цілими монастирями.

За радянських часів кілька польських домініканців таємно приїхали на ці землі, щоб служити людям, які потребували пастирської опіки. В 1993 року на території України та Росії було створено Генеральний вікаріат святого Михаїла Архангела – наш Орден офіційно повернувся в Україну. В 2016 році вікаріат реорганізовано: сьогодні українським католикам служить Провінційний вікаріат України, що належить Польській провінції Ордену Проповідників. Станом на сьогодні в Україні є шість домініканських резиденцій: один конвент (Київ) і п’ять чернечих домів. Ми намагаємося відновити, де це можливо, зруйновані церкви й монастирі та повернути в цей регіон регулярне релігійне життя.

Відновлюючи домініканську присутність на цих землях, ми усвідомлюємо, що, незважаючи на численні ідеологічні міфи, чорно-білі монахи завжди були частиною «культурного коду» України, її духовної і культурної спадщини. Сьогодні ми відновлюємо нашу присутність проповідуючи, навчаючи, дискутуючи і вділяючи таїнства. Ми прагнемо знову бути невід’ємною частиною українського суспільства, жити культурним і науковим життям нашого регіону, вести чесний діалог з усіма людьми доброї волі, наслідуючи приклад святого Домініка, керовані милосердною рукою Бога.