Блаженний Генріх Сузо

Генріх Сузо народився наприкінці XIII століття поблизу Констанца, що у Німеччині – там, де Рейн витікає з Боденського озера. Про його батьків майже нічого невідомо, хіба окремі факти. Батько Генріха був невіруючим шляхтичем з роду фон Бергів. Мати ж походила з родини Сузо (Генріх взяв саме її прізвище) і вважалася дуже побожною жінкою. Відомо, що в Генріха була рідна сестра – також монахиня. Сталося так, що батьки як його, так і його сестру з якихось причин віддали до монастирів проти їхньої волі та бажань.

*********
Справжнє навернення Генріх Сузо пережив у 18 років. Це був містичний духовний досвід, що глибоко врізався в його душу і повністю змінив життя брата Генріха та його ставлення до свого покликання. Процес змін був тривалий і непростий.

У монастирі серед братів Генріх не відразу знайшов споріднену душу: «Особливого болю йому завдавало те, що не було нікого, до кого б він міг звернутися зі своїми стражданнями, хто б так само шукав такого життя, до якого він був покликаний. Так він і ходив, пригноблений і висохлий, переживаючи своє самозречення на самоті – до тієї хвилини, коли його наповнила величезна насолода» («Життя», І). Другом самотнього домініканця став сам Ісус – та Віковічна Премудрість, слугою Якої він згодом себе назве.

*********
Кожна людина, яка починає провадити глибоке духовне життя, розуміє, яку велику роль відіграє в ньому особа вчителя і наставника. Тобто того, хто може допомогти розібратись у вирі почуттів та відрізнити Божу духовність від диявольських спокус. Для Генріха таким вчителем став Майстер Екгарт. Він не тільки звільнив Генріха Сузо від тривалих і надокучливих сумнівів, але й надихнув учня глибше поглянути на духовне життя як на безмежне уповання на Бога в повному зреченні самого себе.

Згадане «зречення самого себе» (нім. Gelassenheit) – ключове поняття духовної програми Сузо та цілої «рейнської містики». Це фундаментальний постулат, що пропонується людині, яка прагне з’єднання з Богом. Для Gelassenheit характерні відмова, зречення, відірваність, страждання, контроль над пристрастями, покора, послух, свята байдужість, смирення, повна довіра Богу і безмежне уповання на Його любов. Протилежністю цього стану є себелюбство, надія на власні сили, шукання в усьому свого «я», свавілля і прихильність до тимчасових речей.

*********
Блаженний Генріх залишив гідну уваги духовну й писемну спадщину. Його доробок невеликий, але для багатьох він вже виявився і ще може стати надзвичайно цінним. «Життя» – це автобіографія блаженного Генріха Сузо. Там можна знайти не лише опис життя й духовного досвіду автора, але й окремі відповіді на важливі теологічні питання. «Книга Істини» – короткий трактат і дороговказ для тих, хто відчуває покликання до глибокого містичного життя. Інший невеликий містичний трактат –«Книга Любові». В ній знаходяться медитації над земним життям і стражданнями Христа.

Листи блаженного Генріха до різних осіб (головним чином до сестер-монахинь – його духових учениць) зібрані в «Книзі листів». У ній містяться важливі практичні вказівки для тих, хто обрав дорогу монашого життя як власну дорогу до святості. Крім цього, збереглися чотири проповіді Генріха Сузо.

Але головним його твором – перлиною містичної літератури – слід вважати «Книгу Віковічної Премудрості». Вона існує в двох версіях: латинській (Horologium Sapientiae, тобто «Годинник Премудрості») та німецькій (Büchlein der Ewigen Weisheit). Тема книги – очищення від чуттєвих спокус і з’єднання з Богом на шляху споглядання досконалості Христа і Його страждань. Протягом сторічь ця книга не втрачала популярності, значною мірою вплинувши на формування різних аспектів християнської духовності, перед усім – у Західній Європі.

*********
Генріх Сузо помер 25 січня 1366 року в німецькому місті Ульм, що над Дунаєм. У 1831 році папа Григорій XVI проголосив слугу Віковічної Премудрості блаженним. На жаль, місце поховання й мощі блаженного Генріха було втрачено під час релігійних війн, які тривали в Німеччині у XVI столітті.

Нагородою за його смирення став надзвичайний дар від Бога – дар навертати людей на дорогу покаяння. Завдяки цьому слова блаженного Генріха Сузо могли торкатися сердець навіть найбільш затятих грішників.

Автор: о. Іриней Погорельцев OР
Фрагменти з книги “Чорно-білі історії. Сімейні легенди домініканців”