Взірець співдіяльної благодаті
Приймати та співдіяти – ключові речі, яких можемо навчитись від Марії, щоби прямувати шляхами її Сина і брати участь у Його місії та, згодом, у Його Царстві. В урочистість Внебовзяття о. Джон Фаррелл ОР нагадує, що Мати милосердя, яка добре розуміє наші страждання і біль, завжди поруч.
У Євангелії від Луки свята Єлизавета вигукує: «Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа» (Лк 1, 45)*. Сьогодні ми відзначаємо це славне свято сповнення вірності Богоматері.
Через віру всі ми поєднані з Христом як одне тіло – як живе тіло, з’єднане зі своєю головою. У Першому посланні до Коринтян читаємо: «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1 Кор 15, 22). Отже, це свято приналежності й надії на те, «що здійсниться сказане від Господа».
Святий Павло продовжує: «І кожний у своїм порядку: первісток – Христос, потім – Христові, під час Його приходу…» Христові – тобто ті, які належать Йому. А хто Йому найближчий, як не Його тілесна мати, яка з любов’ю народила Його в тілі, а тепер, у Внебовзятті, через Його воскресіння в тілі бере участь у Його житті та любові? Туди, куди Христос прийшов першим, і ми сподіваємося прийти за ним. Тож це свято віри, надії та любові.
В основі християнського апостольства і всієї християнської духовності лежить прийняття, відкритість на ініціативи Святого Духа. Благодатне прийняття Марією Божої волі під час Благовіщення стає для нас взірцем християнського учнівства. «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38). Благовіщення, яке так любили зображувати багато митців, чудово відтворює католицьке вчення про співдіяльну благодать.
Благодатне прийняття та благословенна співдія Марії закорінені в Її Непорочному Зачатті – першому з чудес Христа. Ми, зі свого боку, маємо навчитись щодня приймати благодать та розпізнавати порухи Духа, що мешкає в нас. Він звільняє нас від минулого та підносить до нашої майбутньої слави: день за днем, крок за кроком, вмираючи та воскресаючи. Через прийняття, співдію та інтегрування у наше унікальне, втілене й лише раз прожите людське життя, ми вже беремо участь у житті божественному, в якому будемо перебувати у повноті наприкінці часів.
На весільному бенкеті в Кані Марія звертається до нас – слуг, яких потрібно перетворити на друзів, до водоносів, які мають стати носіями дорогоцінного вина Євангелія: «Що лиш скаже вам – робіть» (Йн 2, 5). Вона щоденно провадить нас стежками свого Сина.
Біля підніжжя Хреста Марія отримує місію бути матір’ю всіх християн – Матір’ю всіх. Вона отримує це доручення як мати, яка дивиться на страждання свого сина, не в змозі полегшити його біль, але єднаючись із ним у його стражданні. Мати скорбот, яка знає, що таке горе. Як мати, вона стає свідком – смерті, списа в пробитому боці, покладення тіла в гробницю та закриття входу до неї. «Тужимо і плачемо у цій долині сліз»**. Як молода мати, заради Нього, разом зі своїм чоловіком Йосифом стали біженцями та шукали притулку в Єгипті. «Вигнанці, потомки Єви».
Тепер, взята до неба і коронована як Цариця, вона стала «Матір’ю милосердя». Їй добре відомі радості й надії, горе і страждання людей усіх часів, бо вона робить їх своїми власними. У день П’ятидесятниці Та, яка стала втіленням образу Вірної Доньки Ізраїля, постає в центрі апостольської місії для всіх людей і всіх народів.
Сьогодні ж, у Внебовзятті, вона більше, ніж ми, жива й діяльна у своїй місії.
Пресвята Маріє, Мати Божа, молись за нас грішних нині і в годину смерті нашої. Амінь.
о. Джон Фаррелл ОР
__________________
* Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.
** Тут і далі в цьому абзаці наводяться фрагменти тексту богородичного антифону «Слався, Царице» (Salve, Regina)
Текст вперше опубліковано під назвою “More Alive” на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (серпень 2022)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош