Бути, а не імітувати
Святий Домінік – винятковий приклад людини глибокої молитви, активної дії і стратегічного мислення, що в покорі співпрацює з Богом для блага інших, даючи щедрі плоди. У день спомину засновника Ордену Проповідників пропонуємо роздуми о. Домініка Раяна ОР про те, що означає бути домініканцями, і чому доручена їм місія досі актуальна.
Більшість релігійних орденів і згромаджень існують недовго. Вони з’являються, розширюються, досягають розквіту, занепадають і згодом зникають – усе це протягом близько 150 років. Справді, своє існування припинили більше орденів і згромаджень, аніж їх існує сьогодні, і навряд чи ця тенденція зміниться найближчим часом. Однак це не привід для занепокоєння. Це знак життєздатності Божої Церкви.
Є дві ключові умови, яким повинні відповідати релігійні ордени та згромадження: дотримуватись стандартів своїх засновників і виконувати завдання, яке засновники їм доручили. Якщо дотримуватимуться обох цих умов, Бог зберігатиме їх стільки, скільки буде потрібно. Якщо ж ні, тоді покличе інші ордени й згромадження для виконання необхідної роботи. Ордени, які вистояли понад 150 років, зазвичай чітко дотримуються обох цих умов. До них належить і Орден Проповідників, заснований святим Домініком, урочистий спомин якого сьогодні відзначаємо.
Розгляньмо умову дотримання стандартів засновника ордену. Дуже часто це перетворюється на спроби імітувати його особу. Проте жодну людину не вдасться зімітувати досконало, а надто святих. Як наслідок, ченці не можуть дійти згоди щодо того, чи їхні зусилля мають сенс. Зрештою, розчаровані діями одне одного, вони розходяться, а орден чи згромадження зникає.
У домініканців по-іншому – частково, принаймні, через те, що святий Домінік не був одним із величних святих. Він не навертав людей до Христа силою своєї особистості або ж героїчних чеснот. Натомість його великим досягненням було розпізнання потреби в новому типі релігійного згромадження – не суто чернечого, а жебрацького, який би відповідав душпастирським і теологічним викликам того часу. Розпізнавши цю потребу, Домінік заснував структури ордену на принципах, завдяки яким домініканці могли розвиватись: молитва, спільнотне життя, навчання і проповідування. Зміцнені такий спосіб, брати звільнились від необхідності намагатись наслідувати особу святого Домініка. Вони могли відповідати його стандартам, дотримуючись встановлених ним принципів, унаслідок чого Орден залишався актуальним та зосереджувався на виконанні свого завдання.
І якого завдання! Як це трапляється сьогодні, так і тоді були люди, схильні помилково зневажати природний світ як щось погане або неналежне для їхнього розвитку. Навряд чи можна знайти щось, більш далеке від істини. Бог – творець природи, а також благодаті, і святий Домінік розумів, що в своїй основі світ добрий. Добрий, бо створений Богом, і тому в певному сенсі віддзеркалює Бога, який, зрештою, є абсолютним Добром. Добрий, тому що його існування та зміни, які відбуваються в світі, здатні довести існування Бога, таким чином задовольняючи наше прагнення пізнавати. Добрий, бо Господь прийняв у своїй Особі сотворену людську природу, коли воплотився та уможливив наше спасіння.
Справді, саме визнання доброти природного світу спонукало домініканців до розуміння того, що наша мета – блаженне бачення – є цілковитим даром, і надзвичайно доречним. Адже щойно люди замислюються над природним світом та приходять до усвідомлення, що Бог існує, тоді вони природним чином бажають пізнати Його сутність, як і природно бажають пізнати сутність будь-чого. Проте це абсолютний дар, тому що ніхто не зобов’язаний здійснювати будь-яке наше прагнення, що випливає зі знання. Так само як, наприклад, той, хто, усвідомивши, що колись помре, і, можливо, бажаючи, щоб цього сталося, не набуває внаслідок цього знання права не помирати.
Отже, вперше ми зустрічаємо Бога у природному світі. Він наділяє нас своєю благодаттю, щоб ми могли приєднатися до Нього в небі. Ми прагнемо пізнати Його сутність. У небі Він сповнить це наше прагнення і дасть нам змогу побачити Його таким, яким Він є насправді. Наш шлях до неба розпочинається в природному світі – Домініканський орден завжди це проповідував. На щастя, святий Домінік дозволив домініканцям бути домініканцями, а не витрачати час, намагаючись наслідувати його.
о. Домінік Раян ОР
__________________
Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (серпень 2017)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош