Великоднє послання Провінційного вікарія
«А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа» (Йн 20, 19-20).
«Мир вам!» Воскреслий Христос приходить до своїх учнів із доброю звісткою про мир. Навіть більше – віднині Він сам стає для нас миром та примиренням. «Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу» (Еф 2,14).
Апостолів переповнював біль та смуток. Їхній наставник і вчитель убитий. Тоді їм, напевно, здавалося, що всі їхні надії на Ісуса були прибиті до хреста разом із Ним. Невпевнені у своєму майбутньому, вони зачаїлися за замкненими дверима, відгородившись від світу та людей. Їм, як і кожному, хто переживає відчай втрати, здавалося, що майбутнього для них немає. Яким же незвичайним, мабуть, була та зустріч «того самого дня, першого в тижні».
І ось Христос знову з учнями. Він стає посередині між ними, насправді ж – знову стає центром їхнього життя. Займає місце, яке здавалося жахливо порожнім. Показуючи своїм учням пробиті руки та бік, Він дозволяє їм в такий спосіб упізнати себе. Ісусові рани стають знаком. Він не маскує їх, не намагається приховати, мовби нічого не сталося і Він просто повернувся до свого попереднього життя. Він приходить як Той, Хто витерпів муки та хрест. Його Пасха — не вдавання чи гра, а правдивий перехід через страждання смерті до повноти життя у славі.
Зустріч із Воскреслим Господом наповнила серця учнів великою радістю. Так буває завжди, коли в нашому житті ми зустрічаємо живого Бога.
Нехай цьогорічна Пасха стане нагодою для зустрічі з Христом, який є нашим миром. Нехай Він силою Святого Духа зміцнить нашу віру і надію, щоб із серцями, сповненими любові, ми були для світу, а насамперед для наших близьких, проповідниками Доброї Новини про Воскресіння.
Христос воскрес!
о. Ярослав Кравєц ОР
Провінційний вікарій