Створені бути вогнем
Попіл на початку Великого посту символічно заземляє, нагадуючи, ким ми є. Однак це не вся правда про людину, як зауважує о. Аллан Уайт ОР. У своїх роздумах він заохочує не боятися скидати маски, наводити лад у своєму житті, стати в правді. Щоб порох нашої людськості, освячений кров’ю Христа, міг спалахнути вогнем Воскресіння.
За кілька ярдів від мого помешкання в монастирі Санта-Сабіна в Римі була келія, в якій колись жив святий Пій V. Папа Пій, монах-домініканець, дотримуючись багатьох звичок свого домініканського способу життя, зазвичай проводив літо та періоди духовної віднови серед співбратів у цьому монастирі на Авентині. Якось польський посол попросив у нього мощі римських мучеників. У відповідь Пій V, нахилившись, набрав жменю пороху, висипав його в хустинку посла і промовив: «Пил Риму просочений кров’ю мучеників – ось тобі мощі».
Здавалося б, така незначна і незручна земна реальність — а Рим є одним із найбільш запилених міст, у яких я коли-небудь бував — перетікає у вищу сферу. Свідчення Христових мучеників підносять цю незначущу субстанцію до реальності слави. Хіба не це зробив Господь Бог, коли у своїй любові, милосерді та надзвичайній щедрості схилився, щоб сформувати Адама з пороху й глини? Хіба не про це ми згадуємо, коли священник у Попільну середу схиляється, щоб занурити пальці в пил і попіл та позначити наші обличчя, закликаючи навернутися, покаятися, поміркувати, з чого ми створені?
Для нас це запрошення пригадати, ким ми є.
Чимало з нас вважають, що ми не багато варті. Чи ж не тому ми витрачаємо стільки часу, прикидаючись тим, ким насправді не є? Багато хто уявляє, що наше життя має форму круглих льодяників «Поло»: з усіх боків обмеження, а посередині велика дірка. Сьогодні, під час цього дивного ритуалу, який частково виглядає мов дитяча гра, а частково – як пісня землі, ми всі замислюємось над нашим покликанням. Визнаємо певну готовність скинути маски, які ми носимо під час «вистав» нашого повсякденного життя, щоб розкрити сутність, яка під ними.
У шостому розділі Євангелія від Матея Ісус застерігає своїх учнів, щоб вони не були лицемірами. Слово, яке Він використовує, походить із театрального словника. Актори грецького і римського театру носили маски. Ісус каже, що ми не повинні бути акторами, але виконувати свою роль в історії Євангелія з відкритими обличчями. Не має бути різниці між внутрішнім і зовнішнім. Ми маємо перебувати в правді. І коли дозволяємо, щоб наші обличчя були позначені пилом та попелом, то в певному сенсі вивертаємо наше життя навиворіт. Тоді все, що знаходить внизу, приховане, виходить на поверхню.
Ми знову запрошуємо Господа зробити те, що Він зробив шостого дня – перетворити пил і попіл нашого життя на смиренне вмістилище своєї слави. У Воплоченні Господь власною кров’ю освятив прах нашої людськості.
У перший день Великого посту нам нагадують, що ми є пилом. Та це ще не все. Ми створені не для того, щоб бути пилом, а щоб бути вогнем. У певному сенсі Великий піст схожий на фільм, який прокручують у зворотному напрямку, бо зазвичай попіл залишається тоді, коли згорає вогонь.
Великий піст починається з попелу, а закінчується вогнем – пасхальним вогнем Воскресіння, запорукою того, ким ми станемо.
Проходячи крізь покаянний період Великого посту, ми розгрібаємо нетрі нашого життя. Символом цього стають маленькі жертви, які ми робимо, щоб дозволити Божому милосердю зійти на нас.
Чимало людей сьогодні вважають, що оскільки більше немає усвідомлення гріха, то й спеціальні періоди покаяння вже не мають сенсу. Мені ж здається, що ми перебуваємо в набагато небезпечнішому стані: є сильне відчуття гріха, але мало надії на його прощення. Багато людей переконані, що їх неможливо пробачити. Вони змиряються з пилом, бо бояться наблизитись до світла вогню. Але прах нашого життя, що просочений дорогоцінною кров’ю Христа, якраз і є запевненням прощення.
Тож, якщо ми занепокоєні тим, від чого могли б відмовитися або чим пожертвувати під час цьогорічного Великого посту, можливо, нам слід передусім спробувати відмовитися від духу вдавання і дозволити перетворити себе на знаряддя прощення. Нам слід пам’ятати, що ми – прах, але це не вся правда про нас. Ми створені, щоб бути вогнем.
о. Аллан Уайт ОР
__________________
Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (лютий 2009)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош