Мої очі побачили Твоє спасіння
Світло – це те, чого всі ми потребуємо щоденно, зовні й всередині, у всіх аспектах нашого життя. У Світлі-Христі виявляється правда про людину та її призначення. У своїх роздумах про принесення Ісуса до храму о. Девід Ґуділ ОР підкреслює символізм поєднання й переміни історії людства в Богові, який сам став людиною і залишився з нами.
Розповіддю про принесення Ісуса до храму євангелист Лука завершує свою різдвяну історію. Вона розпочинається в храмі, коли ангел з’являється Захарії зі звісткою про те, що його дружина Єлизавета народить сина. Ми дізнаємося, що і Захарія, і Єлизавета «були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно» (Лк 1, 6)*. Завершується ця оповідь також у храмі: цього разу ми зустрічаємо чоловіка на ім’я Симеон, про якого так само написано, що був він «праведний та побожний» і «очікував утіхи Ізраїля» (Лк 2, 25), та жінку на ім’я Анна, про яку Лука зауважує: «Вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою» (Лк 2, 37).
І хоча більшість образів Різдва в нашій уяві пов’язані з Вифлеємом та народженням Ісуса, Лука прагне розширити наше бачення за межі ясел – до храму в Єрусалимі. Тож наш погляд мовби повертається назад – через постаті Захарії, Єлизавети, Симеона та Анни Лука показує очікування Ізраїлю на те, що Бог пошле свого Месію, щоб спасти свій народ. У центрі цього очікування був Єрусалим і храм, про що йдеться у третьому розділі Книги Малахії: «І Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій». Євангелист Лука також спрямовує наш погляд уперед, адже принесення Ісуса до храму стає прообразом Його входу в Єрусалим, де Він сам себе принесе своєму Отцеві на хресті як істинну жертву заради нашого спасіння. Про все це йдеться у пророцтві Симеона.
Ми дізнаємося, що Симеон, натхненний Духом, увійшов до храму саме тоді, коли принесли Ісуса. Він одразу ж розпізнав у дитині сповнення обіцяного Богом спасіння, і з цим визнанням усвідомив, що для нього настав час відійти в мирі. Це дитя стає сповненням його життя, проведеного в очікуванні, яке підсумовує та символізує очікування на Месію всього Ізраїлю. Однак Симеон також дивиться в майбутнє, проголошуючи, що це дитя принесе «світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля».
Ісус стає тим, хто сповнює всі надії Ізраїлю, поширюючи в такий спосіб Божу пропозицію спасіння на всі народи. Знову ж таки, Єрусалим та храм виступають ключем до розуміння того, як Лука розширює наше бачення цієї істини. Адже згодом у Діяннях апостолів він розповість, як під натхненням Святого Духа Церква з Єрусалима пошириться на всі кінці землі.
Отож, у своїй різдвяній оповіді Лука скеровує наш погляд назад, в історію Ізраїлю, і водночас уперед – до жертовної смерті Ісуса та подальшого зростання Церкви під проводом Духа. Однак існує ще один вимір, який Лука використовує, щоб поглибити наше бачення, і який найкраще пояснює символіка світла. Симеон називає Ісуса «світлом на просвіту поганам», а згодом каже Марії, що в її дитині відкриються «думки багатьох сердець».
Ісус є світлом згори, що входить у темряву людської історії, щоб виявити всі наші вчинки, добрі й лихі. Лука спрямовує наш погляд угору, аби ми змогли побачити, як уся людська історія перемінюється з приходом Бога в особі Ісуса Христа у наш світ. Знову ж таки, Єрусалим і храм дуже важливі для євангелиста, щоб допомогти нам це зрозуміти, адже храм був місцем, де людське зустрічається з божественним, де Бог входить у наш світ. Отже, Лука говорить нам, що тепер, у Дитяткові Ісусі, ми маємо новий храм – місце, де Бог перебуває разом зі своїм народом.
В особі Ісуса Христа, в цій маленькій дитині, яку Симеон тримає на руках, Лука з’єднує воєдино всю нашу історію. Бо саме в цій дитині приходить Бог, перемінюючи цю історію, а всі наші життя завдяки Йому поєднується і набувають сенсу в світлі вічності.
о. Девід Ґуділ ОР
_______________
* Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.
Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (лютий 2003)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош