Різдвяне послання Провінційного вікарія
Дорогі друзі!
Український художник Іриней Юрчук зобразив народження Ісуса посеред зруйнованого міста. Свята родина знайшла прихисток під руїнами багатоповерхівки. Подібної до тих, які я бачив у Бородянці, Миколаєві та Ізюмі. Без сумніву, для багатьох мешканців України цей образ – ікона сьогодення. Він торкається сердець і породжує спогади. Часто драматичні.
На іншій картині цього художника бачимо молоду дівчину, написану яскравими фарбами, яка стоїть перед мольбертом посеред зруйнованої міської вулиці. Руїни ж чорно-білі. Для мене ця жінка є уособленням українського народу. Те, що виходить з-під її пензля, також грає барвами. Вдивляючись у ці руїни, вона малює типовий український пейзаж із блакитним небом, золотим колоссям, зеленими деревами вдалині та церквою. Твір має назву «Очікування».
Очікування – це ключ, який дозволяє зрозуміти, що сьогодні переживає Україна та солідарний з нею світ. Ми з нетерпінням чекаємо на закінчення війни, перемогу та мир. Багато хто чекає на повернення з фронту своїх синів, чоловіків, батьків і друзів. Вони ж чекають, щоб нарешті вмитися, виспатися, обійняти своїх близьких, вийти погуляти з собакою. Одні очікують смерті, інші – загоєння ран і виписки з лікарень. На залізничних вокзалах Києва, Львова та Харкова чоловіки з квітами очікують своїх коханих і дружин, які повертаються з дітьми з-за кордону. Вони ж з нетерпінням чекають на закінчення розлуки і прагнуть виглядати якнайкраще. Мільйони українців щодня чекають, коли в їхніх оселях знову з’явиться світло. Щоб можна було приготувати сніданок, увімкнути телевізор чи настільну лампу, або підключити інгалятор для хворої дитини. І щоб знову було тепло.
У цьому образі Юрчука є надія. Саме вона дає можливість жити далі. Дівчина дивиться на свій зруйнований війною світ так, ніби не помічає у ньому смерті й руйнування. А, може, вона їх якраз дуже добре бачить, проте не дозволяє, щоб останнє слово у її житті було за смертю і ворожою ненавистю? «Очікування» – це портрет України, яку я ношу в серці — незламної, шляхетної, повної життя. Але це також образ, який розповідає про кожного з нас, хто з мужністю й надією дивиться на дійсність, вбачаючи у ній божественну і людську красу, любов та добро. «І Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йн 1, 14). Тому смерть і ненависть ніколи не матимуть останнього слова у нашому житті.
З нагоди Різдва Христового та напередодні Нового року бажаю вам дивитися в майбутнє з надією, щоб ваші серця й думки наповнювало правдиве і незгасне Світло – Ісус Христос!
Христос народився! Славімо Його!
о. Ярослав Кравєц OP
Провінційний вікарій
Київ, Різдво Христове 2022 року
Зображення: український художник Іриней Юрчук, «Різдво» та «Очікування»