Розірви небо і зійди!

В очікуванні Божого приходу ми намагаємось більше наблизитись до Бога, до таємниці Його воплочення. Адже Він став одним із нас! Водночас можуть виникати сумніви, невдоволення чи навіть відчай, що сьогодні Він далеко. Під час Адвенту о. Ісидор Кларк ОР закликає замислитись, чого ми насправді прагнемо і потребуємо.

Чи доводилось вам коли-небудь відчувати бажання добряче струсонути Бога, щоб Його розбудити? Якщо так, то ви в хорошій компанії. Так само нетерпляче, висловлюючись від імені свого народу, вигукував псалмопівець: «Устань! Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки! Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?» (Пс 44, 23-24)*.

Він у відчаї. Де був Бог, коли він найбільше потребував Його? Де Він, коли ми Його найбільше потребуємо? Чи Він забув нас? Чи більше не піклується про нас? Або ж Він просто спить і Його треба розбудити?

Подібні тривоги й сумніви озвучує пророк Ісая, закликаючи: «Коли б ти був прорвав небо і зійшов!» (Іс 63, 19). Пророк висловлює розчарування та сподівання Божого люду. Вони так раділи, повернувшись із вавилонського полону. Але побачили, що їхня земля спустошена, Єрусалим у руїнах, а його храм зруйнований. І народ відчув пригнічення, бо перед ним постало складне завдання перебудувати своє життя. А Бог, який урятував їх, тепер здавався дуже далеким. Саме в таких обставинах пророк благає Бога розірвати небеса і зійти до них, щоб допомогти.

Глибоко в нутрі Божого народу Господь посіяв зерно переконання, що Він завжди прийде їм на допомогу. Його пророки передрікали прихід Господнього помазаника – Месії, який встановить свою владу над усім творінням. Вони передбачили час, коли Він переможе зло, і день, коли запанує Божа любов, справедливість та мир.

На наші потреби і прагнення Бог відповів дивовижним чином. Він розірвав небеса і зійшов, щоб спасти нас. Його Син – Слово Боже, яке стало тілом та оселилося між нами. Він прийняв наше людське життя, щоб ми могли взяти участь у Його божественному щасливому житті. Чи може бути більший комплімент людському роду від Бога, аніж той факт, що Він сам став людиною!

Небеса розірвались, і Бог остаточно прийшов нам на порятунок у момент смерті Христа. Яскравим символом цього стала завіса храму, що роздерлася згори донизу. Завіса розділяла храм на місце перебування Бога – Святая Святих, куди первосвященник міг увійти лише в День спокути, і місце для людей. Та своєю смертю Ісус розірвав бар’єр, що відділяв людину від Бога. Своєю кров’ю на хресті Він спокутував наші гріхи, примирив нас із Богом. Саме через Ісуса Бог розірвав небеса. Тепер один із нас, Ісус, мешкає як Первосвященник у Святая Святих. Тепер через Нього ми маємо вільний доступ до Бога.

Адвент — особливий час, нагода замислитись над тим, чи справді ми потребуємо, щоб Бог прийшов спасти нас від влади гріха. Цей особливий час дарує нам особливі благодаті, щоб ми могли зануритись у чудо Різдва. Це чудо Сина Божого, який став людською дитиною, залишаючись при цьому істинним Богом. В цю мить Син Божий назавжди став членом людського роду, назавжди відданим нам. І ніщо не може знищити Божої любові до нас.

Тож під час Адвенту ми маємо особливо прагнути, щоб Бог розірвав небеса і зійшов – спасти кожного з нас особисто, знищити завісу гріха, яка заважає нам наблизитись до Нього. Сьогодні, як ніколи раніше, ми повинні прагнути, щоб Бог оселився у кожному з нас і нас перемінював, щоб ми могли прийняти спасіння, яке Ісус уже здобув для нас.

Ісус пообіцяв повернутись у славі наприкінці часів. Це має сповнювати нас не страхом, а надією на вічне щастя з Ним. Під час Адвенту ми співаємо: «Прийди, прийди, Еммануїл». Це виражає нашу потребу в Ісусі, наше прагнення, щоб Він чимраз глибше входив у наше життя, а ми – в Його.

о. Ісидор Кларк ОР
__________________
* Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.

Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (листопад 2014)

Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош