Скорботний Розарій України
Розарієва молитва завжди відігравала особливу роль у житті та служінні всієї Домініканської родини. Відзначаючи свято Пресвятої Діви Марії Розарію в цей важкий час війни, пропонуємо роздуми сестри-мирянки св. Домініка Вікторії Вайс над скорботними таємницями, які пронизані водночас болем і надією.
В Україні триває війна. Війна, що несе горе, страждання, біль. Війна, що дала надію на силу Христа. Війна, в якій ми прибігаємо під опіку Діви Марії. Жовтень – особливий місяць, місяць молитви Святого Розарію. Згідно з ухвалою Конференції єпископів нас закликають щодня молитися Розарій у намірах миру в Україні.
Цей Скорботний Розарій – Хресна дорога українського воїна-захисника, який свідомо іде на війну, тому що знає за кого готовий померти. Герої, які захищають свободу України, як і наш Спаситель, свідомо пішли на муки, щоб ми жили.
Таємниця 1. Молитва Ісуса Христа у Гетсиманії
У Гетсиманії Ти, Ісусе, скорбів і молився. Ти боровся. Боротьба була такою страшною, що Ти вкривався кривавим потом. Ти просив учнів: «Моліться і чувайте, щоб не впасти у спокусу». Ти обрав волю Отця Небесного – пішов на смерть, щоб узяти гріх світу і відкупити його.
Український воїне… Кожен, хто там, на нулі. На першій позиції. І хто очікує в тилу. Ти маєш свою Гетсиманію. Ти не знаєш, чим закінчиться твій день, чи зустрінеш світанок ще на цьому світі. Але знаєш, що твоя жертва не є марною. Ти знаєш, кого захищаєш. Ти знаєш, що на тебе теж чекає страждання і розп’яття. Однак ти вибираєш волю Отця. Бо немає більшої любові, ніж коли хто життя дає за друзів своїх, за свою Батьківщину. І від нас ти, воїне, просиш – моліться і чувайте, як Ісус просив своїх учнів.
Маріє, молись за наших захисників, додай їм сили, заховай їх у своїх материнських обіймах.
Таємниця 2. Бичування Ісуса Христа
Після вироку натовпу Пилат віддав Ісуса на бичування. Натовп не чув, не хотів чути. Натовпу потрібен злодій, злочинець. Вбивця став ідеалом для натовпу. Вони не хотіли, щоб відпустили Ісуса. Вони кричали: «Кров його на нас і на наших дітях!» Натовп з країни-агресора. Натовп, засліплений злом, що бере початок у більшовицькому безглузді, терорі та манії величі. Натовп, що не чує і не хоче чути голосу правди, бо піддався на зло. Готовий нищити, вбивати, ґвалтувати, глузувати, шматувати і радіти з цього.
Маріє, ти у Фатімі просила молитись за Росію, за її навернення. Просимо тебе, виблагай у свого Сина навернення для ворогів. Проси для них щирого покаяння, щоб безумство натовпу не вимагало смерті і розп’яття невинних жертв.
Таємниця 3. Коронування Ісуса Христа терновим вінцем
Після бичування, коли римські воїни нещадно шматували Твоє тіло, Тебе передали на інше страждання: «Воїни, взявши Ісуса до преторію, зібрали через Нього весь підрозділ. І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку, і, впавши на коліна перед Ним, глузували».
Після облоги та героїзму захисників Азовсталі, після їхніх ран, бичувань, витривалості – їх ведуть на іншу муку. Щоб глузувати з них. Щоб посадити до клітки. Щоб плювати і знущатись. Щоб дати кожному на голову терновий вінець: «Радій, український захиснику та воїне!»
Молімося за полонених і поранених солдатів. Молімося за тих, хто після мук бичування зазнав мук глузування. За тих, чиє майбутнє у цьому світі не відоме. За тих, хто зник безвісти. Хто перебуває у катівнях. Хто триває і витриває до кінця.
Ісусе, пошли свого ангела, який додасть їм сили і втішить. Маріє, візьми полонених під свій покров.
Таємниця 4. Хресна дорога Ісуса Христа
«Хрест. Вертикальна балка — як ракета, що має завдати болю. Горизонтальна балка — як напрямки втечі: туди, де спокійніше. Нанесені рани. Ті, що тілесні, рано чи пізно загояться. Ті, що психічні, будуть довго ятритися тяжкими спогадами».
Ісусе, ти на хресті промовив: «Отче, прости їм, бо не знають, що творять». Отче, прости їм.
Отче, простягни свою руку над нашими захисниками. Нехай їхня Хресна дорога веде до відкуплення та спасіння. Нехай вона стане шляхом навернення для України.
Маріє, Царице України, випроси нам мир.
Таємниця 5. Розп’яття і смерть Ісуса Христа
Скільки смертей у цій війні? Ми не знаємо. Скільки буде – невідомо. Скільки питань: чому і навіщо? Скільки життів, скільки крові та страждань. Скільки статистики, коли чергова смерть перетворюється на черговий факт. За цим фактом – сльози і горе, рани і біль. У найбільшому болю лише Ти можеш утішити, Господи.
У Твої руки, Отче, віддаю духа свого.
У Твої руки, Ісусе, нехай відійдуть душі загиблих, душі тих, хто закопаний у подвір’ях, у братських могилах, хто не має могили, за кого ніхто не молиться.
Отче, благаємо, нехай це безумство війни припиниться. Візьми до Твого Царства тих, які віддали і віддають свої життя в жертву на захист своєї землі та своїх близьких.
Маріє, візьми їх у свої обійми, як ти тримала тіло свого Сина під хрестом. Нехай для них засяє світло воскресіння та життя вічного.
Вікторія Вайс