Як боротися з князем цього світу?

Жорстока війна та її наслідки, які ми щоденно переживаємо, багатьох спонукає замислитись: що відбувається зі світом і кому належить влада в ньому? У своїх роздумах о. Петро Балог ОР закликає не піддаватись на спокуси та брехню диявола і пам’ятати про те, що навіть у темні часи Бог з нами і ми залишаємось дітьми світла.

Дехто помилково вважає, що диявол – це «князь», тобто справжній володар нашого світу. Адже й сам Христос говорив про це, бодай у цих двох прикладах: «Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу» (Йн 12, 31); або: «Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у Мені не має він нічого» (Йн 14, 30).

Можна ще згадати, як диявол пропонував Ісусу царства, спокушаючи Його в пустелі після 40 діб посту: «Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся”» (Мт 4, 8-9). Виходить, світ належить дияволові, а тому він «князь цього світу»? Чи ж ми усі перебуваємо під диктатом сатани?

Кажучи «князь світу», потрібно розуміти терміни. Поняття «світ» у Йоана має щонайменше два значення, причому протиставні. З одного боку, «світ» – це люди, яких «Бог полюбив» і «видав за нього Свого Сина: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3, 16). Загалом же «світ» у первісному значенні – це «небо і земля», які Бог сотворив «на початку» (Бут 1, 1). Тобто, це щось добре, бо Господь поганого не творить. Світ – це витвір Божої Премудрості, якою Він його й творив (див. Прип 8, 22-31). Усе, що є – від Бога, Який Своїм Словом творить світ, і ніхто інший не є причиною чи володарем світу: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Йн 1, 3). Весь світ – творіння Бога через предвічне Слово, через Його Сина: «Бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене» (Кол 1, 16).

Але іншого разу, ось як у процитованому вище Євангелії від Йоана 12, 31 чи 14, 30, «світ» має негативне значення. Це поле дії сатани, тобто місце без віри в Бога й без Його любові, місце темряви та гріха. Це сфера діяльності диявола, куди той старається «запросити» людину різними способами. Коли така темрява опановує людину, Господь припиняє бути її царем, натомість її князем стає сатана. «Цей світ» у такому сенсі – це моє життя, «наче Бога не існувало б», перебування у гріху, невірність Господові, брак любові до Бога всім серцем і всією душею, а до ближнього – як до самого себе.

Боротьба проти «цього світу» чи проти «князя цього світу» – це змагання не з самим світом, не з творінням, не з іншими людьми. Це змагання зі своїм гріхом і внутрішньою темрявою, це прагнення вийти з пітьми до світла. Апостол Павло пише: «Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 12).

Щоб краще зрозуміти контекст цього сенсу «світу», можна ще подивитися на такі фрагменти з Євангелія від Йоана, як 8, 23-24: «Ви здолу, Я – згори. Ви з цього світу, Я – не з цього світу. Тим Я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що Я – Сущий, помрете у ваших гріхах»; 15, 18-19: «Ненавидить вас світ – то знайте: Мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ»; 16, 8-11: «І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у Мене, щодо справедливості – бо йду до Отця Мого, і ви Мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений».

А щодо пропозиції сатани на пустелі, то можна поглянути, наприклад, як коментує цей уривок Йоан Золотоустий у «Бесідах на Євангеліє від Матея». У бесіді ХІІІ він пише: «”Знову бере Його диявол на височенну гору й показує Йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: «Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся». Тоді Ісус сказав до нього: «Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити»” (Мт 4, 8-10). Диявол згрішив тепер уже проти Бога Отця, називаючи всесвіт, який належить Йому [Богові], своїм, і насмілився називати себе богом, як нібито він був творцем світу, тож Христос врешті-решт заборонив йому, проте і тут без гніву, лише просто: “Геть, сатано”».

Диявол – це батько брехні. Те, що світ, який сотворив Бог, належить йому – це одна з його неправд, які він людям, особливо й насамперед побожним, намагається втиснути. Світ – Божий, і ми в цьому світі живемо. Гріх людини – це вхід у сферу без Бога, тобто в темряву. Це заплющування очей, щоб не бачити навколо Божого світу, вважати, що навколо панує «князь цього світу», і, відповідно, діяти, як у пітьмі. Але пам’ятаймо: «Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник – і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують» (Йн 1, 9-12).

о. Петро Балог ОР

Фрагмент із книжки «Віра шукає розуміння. Подорож стежками пізнання» («Кайрос», 2018).