Мати досконалої надії
У співпраці з людиною Бог чинить великі речі, прикладом чого є Богородиця. В день урочистості Вознесіння Господнього о. Войчех Гомулка ОР нагадує про особливу молитву – дев’ятницю до Святого Духа, і закликає єднатися з Марією, Матір’ю Церкви та нашою заступницею, в одностайному благанні про мир і відновлення обличчя землі.
«Молитва малої дівчинки може зупинити війну» – таке твердження про потенційну, в межах Божого Провидіння, силу молитовного наміру однієї людини, що може запобігти розв’язанню війни, ми з братами якось почули на лекції, присвяченій трактату «De Creatione», в якому йдеться про всі відомі нам таємниці сотворення. Виявляється, що з Божої волі хтось настільки незначний, як маленька дитина, здатен у співпраці з Богом чинити великі справи. Під час війни, що триває, це може дати надію тим, хто вірить у Божу могутність та водночас усвідомлює, що саме Він уділяє дари й харизми, тож може надихнути когось на таку молитву і вислухати її.
Це твердження може здатися теоретичним, адже, як показує історія спасіння, Бог доволі рідко узалежнює свої величні діла від одного рішення однієї людини. Однак ми віримо і знаємо, що рішення однієї молодої жінки вплинуло не лише на одну подію, яка мала конкретне місце, але й на долю всього світу всіх часів. Ця жінка – Мати Спасителя, Пресвята Діва Марія. І сталося це силою її Непорочного Зачаття під час Благовіщення через Архангела Гавриїла. Тож це її рішення впливає також і на перебіг війни в Україні, тим більше, що під Хрестом Марія стала Матір’ю Церкви, яка отримала завдання – як Цариця Неба і Землі – піклуватися про Його містичне Тіло, що народжується з Вознесінням Христа.
Як пише Слуга Божий о. Яцек Воронецький OP, під час свого земного життя Марія, між іншим, «провокувала» певні вчинки Господа (у Кані Галілейській)[1] та успішно молилася за навернення (доброго розбійника)[2], а також за віру учнів у Господа Ісуса (в Євхаристії)[3]. Вона й надалі може і прагне діяти подібним чином у нашому житті. Як Повна Благодаті, Марія піднесена понад ангелами та святими, які разом із нею «не перестають заступатися за нас перед Отцем, приносячи Йому в дар свої заслуги, здобуті на землі через єдиного Посередника між Богом і людьми – Ісуса Христа» (LG 49[4], ККЦ 956).
Її молитва необхідна для отримання деяких потрібних нам благодатей, інші ж вона чинить повними, як зазначає св. Людовік Марія Гріньйон де Монфор OPs у багатьох місцях своєї праці під назвою «Трактат про істинне вшанування Пресвятої Діви Марії». Проте це відбувається пропорційно до нашої відкритості через віру, прагнення в надії та згоду, що випливає з любові. У Катехизмі Католицької Церкви, що посилається на Догматичну конституцію Lumen gentium («Світло народів»), читаємо: «Ми можемо молитися з нею і до неї. Молитва Церкви немов супроводжується молитвою Марії. Вона ж поєднана з нею в надії» (LG 68-69, ККЦ 2679).
Найбільш видиме її заступництво в таємниці горниці, де разом із учнями та іншими жінками вона молиться і просить про виконання обітниці Отця. Надія Марії досконала, адже, як ніхто інший, вона знає Святого Духа, знає, що Його прихід через благодать оновлює людську природу, наділяючи її новими можливостями, і робить людей у Воскреслому Христі «синами Божими», які здатні принести у світ правдивий мир. Тому ми особливо потребуємо її заступництва під час дев’ятниці, що випливає з Божого Об’явлення та розпочинається після сьогоднішньої урочистості Вознесіння Господнього. Це 9 днів, які завершують пасхальний період святкуванням П’ятидесятниці, коли разом із усією Церквою ми збираємось під проводом Непорочної Нареченої Святого Духа і Матері Церкви (варто пам’ятати, що її свято ми завжди відзначаємо у понеділок після П’ятидесятниці). У цей час ми можемо й повинні просити Отця і Сина про нове зіслання Духа Творця на всю Церкву і на всю землю.
Параклет — це Той єдиний, Хто з Божого Милосердя може принести істинний мир, якого, власне, в глибині єства прагне кожна людина, навіть та, яка з власної волі закриває своє серце. Він притягує нас всередині своєю благодаттю, не ламаючи нашої волі, переконує в істині та заохочує нас любити. І коли ми Йому дозволяємо це, Святий Дух вписує на скрижалях нашого серця Новий Закон, що внутрішньо перемінює нас, уподібнюючи до Господа Ісуса.
Тож у цей час благаймо разом, як ті, що зібралися в єрусалимській горниці – єдиним серцем та єдиними устами, в тихій і смиренній присутності Богородиці та, за її прикладом, дбаючи про інших. Благаймо так, як це колись зробив останнього дня цієї дев’ятниці св. Йоан Павло ІІ: «Нехай зійде Дух Твій і відновить обличчя землі…»
о. Войчех Гомулка ОР
Переклад з польської: Мар’яна Шіпош
(Зображення: Іванка Демчук, “Мати милосердя”)
[1] Яцек Воронецький OP, «Материнське Серце Марії», Люблін, 2009, с. 77-78
[2] Там само, с. 109-110
[3] Там само, с. 160
[4] Lumen Gentium (LG) – «Світло народів», Догматична конституція про Церкву, прийнята Другим Ватиканським cобором 21 листопада 1964 року