Бог діє тут і тепер
Моїм братам і сестрам з Домініканської родини в Україні
у Страсний тиждень 2022 року
Вітання і благословення вам, які страждаєте разом із народом України!
Ось уже впродовж двох місяців ви живете серед жахіть війни: багатьох неочікуваних смертей, руйнувань, біженців, які рятуються втечею, невизначеності щодо майбутнього, крихкості життя. Усе це нагадало мені полотно Пітера Брейгеля Старшого [фламандський художник XVI століття – прим. перекл.], яке в англомовному варіанті зазвичай має назву «Mad Meg» (в оригіналі – нід. Dulle Griet), що означає «Безумна Грета» або ж, як іноді її називають, «Безумна Меґ». На картині Брейгеля Безумна Mеґ постає чоловікоподібною та у військових обладунках. Вона, хоч уже зібрала в сумки і кошики коштовності, срібло й золото (включаючи чашу, яку викрала з церкви), хоче більшого. Ненаситне бажання заволодіти новими трофеями спонукає її кидатися з мечем, наводячи жах на всіх, хто проходить повз, та безжально знищуючи все, що трапляється їй на шляху, навіть здійснити крадіжку просто перед входом до пекла. І навколо неї багато хто чинить так само. За її спиною велетень у жіночому вбранні розкидає гроші іншим жадібним функціонерам. Усе їхнє середовище всуціль просякнуте вадами. Це найглибше світове дно. Чеснотам тут немає місця. Тут керують та панують вади, глупота і насильство.
Подібну ситуацію нагадує війна. Її живлять вади, вона шаленіє, не даючи здоровому глузду й любові жодного шансу, люто й без розбору змітає все на своєму шляху, навіть перед брамою пекла. «Безумна Меґ» — це вражаючий твір, небезпечно захопливий, адже попри всю свою прекрасну композицію показує реальність, у якій Бог і та глибинна доброта, яку Він вклав у Своє творіння, просто відсутні. Отже, ця картина зображує відсутність Бога, коли світом панують вади та насильство.
Оскільки я народився в Бельгії 1961 року, то можу уявити собі війну лише на підставі повідомлень у засобах масової інформації, через телебачення, кінофільми чи фотографії. Поки що, на щастя, Бог дарував мені милість мешкати у мирних країнах. Тож я усвідомлюю, що все, що я можу подумати чи сказати про війну, не можна й порівняти з тим, що ви досвідчуєте в Україні щодня. З того, що я дізнався від вас протягом цих останніх місяців, роблю висновок, що життя в умовах війни все ж не схоже на «Безумну Меґ». Так, безумовно, спричинені війною страждання ви з болем помічаєте всюди довкола: смерть, біль, тривога, вимушена втеча, голод, руйнування та багато іншого. Але навіть у таких похмурих обставинах ви даєте справді прекрасні свідчення людяності, розповідаючи про людей, які піклуються одне про одного, ризикуючи своїм життям, які збираються разом на молитву, які ухвалюють сміливі рішення задля збереження дорогоцінного дару життя.
Ваша присутність поряд із тими, які страждають, які залишились або ж були змушені тікати, дозволяє Божій доброті та милосердю тривати у світі, що перебуває в руїнах. Під темними й важкими хмарами, що нависли, люди виявляють ту доброту, яку Господь вклав у кожного з нас. Разом ви звіщаєте світові Боже послання про те, що зло та війна – це лише окремі аспекти вашого теперішнього життя, що вони не знищили всього добра. Навіть в умовах цього випробування доброта і глибока людяність все ще сяють. Це свідчить про те, що Бог діє hic et nunc – тут і тепер.
Під час Трідууму ми переживаємо різні аспекти людського досвіду: братерство, зраду, страждання, смерть, витривалість і, нарешті, глибоку радість та свободу. В обставинах, у яких ви перебуваєте, переживання цих різноманітних людських досвідів викличе безпосереднє відлуння у серці кожного з вас. Ми знаємо, що Бог присутній у всіх цих людських переживаннях і досвідах. Ми віримо, що Він надихає та підтримує чоловіків і жінок, щоб вони могли нести світло в темряві, і що в цих болючих обставинах через вас Він нагадує світові про Його любов. Нехай під час цьогорічного Тридення ви відчуєте близьку присутність Господа, а ваші серця сповняться надією.
«Бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами; той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося, хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо; він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його ранами зцілились».
(1 Пт 2, 21-24)
бр. Ален Арнольд OP
Рим, Санта Сабіна
13 квітня 2022 року
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош