АДВЕНТОВІ ІСТОРІЇ: меч Божого Суду

Переживаючи Адвент, ми вже ніби відчуваємо передсмак свят, які наближаються. Та чи завжди так було? На прикладі середньовічних проповідей домініканця Перегріна Опольського о. Іриней Погорельцев ОР звертає увагу на інші важливі аспекти цього періоду – піст, покаяння, очищення серця та переміну людської душі.

Адвент, як ми зараз підкреслюємо, – час радісного приготування до приходу Господа. Може, саме тому він для нас став скоріше часом радісного приготування до Різдва, в якому вже панує святкова атмосфера. Проте для наших братів у Середньовіччі це був час суворого посту (хоча сенс його був іншим, аніж Великого посту) і роздумів на тему Страшного Суду, який неминуче настане.

Свідченням такого підходу, зокрема, є адвентові проповіді середньовічного домініканця Перегріна Опольського (XIV ст.), які пронизує тема невблаганного суду та покарання грішників. В одній з них Перегрін каже: «Прийде Він із мечем обосічним, щоб розсікти грішника навпіл, оголошуючи вирок тілу та душі, від якого вже не буде апеляції. І вже ніхто не заступатиметься за іншого (…) тільки одна заслуга та праведність врятує людину. Тому він скаже, як у Книзі Второзаконня: не врятує ніхто від Моєї руки (Втор 32, 39)*». І далі продовжує: «Страшний це буде меч, тобто вирок Христа, який алегорично представлений у Першій книзі Хронік: І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим» (1 Хр 21, 16)».

Далі Перегрін пояснює: «Ангел, що стоїть між небом і землею, це Христос у годину Суду, який стоїть між праведниками і грішниками, тобто між небожителями й мешканцями землі, які більш полюбили земне, ніж небесне; оголений меч – це меч, готовий до виконання вироку; простягнений на Єрусалим, тобто проти народу християнського, бо хто не вірить, вже засуджений (Йн 3,18); тому під суд підпадуть лише вчинки милосердя християн. О, якби ми вже зараз звернули свої погляди на цей меч!»

Можемо собі уявити, як у цей момент проповідник, стоячи на високому амвоні, простягав над зібраним у храмі натовпом свою руку, а натовп, затаївши подих, уявляв у його руці меч Божого правосуддя. Однак завдання проповідника – не залякувати, а змусити замислитись. Перегрін, варто зауважити, теж не залякує, радше попереджає. Нехай нас не вводить в оману суворість цього середньовічного домініканця, як показують інші його проповіді, йому притаманне також і почуття гумору.

Історія про Давида, яку згадує Перегрін, може нас навчити чогось більшого, ніж тільки страху перед мечем. По-перше, це історія покаяння. Давид говорить: «Я той, хто згрішив, а ці вівці – що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його…». Давид не лише кається, він виражає готовність понести заслужене покарання, на відміну від багатьох, хто каючись, може навіть і щиро, благає прощення. Він також, як добрий пастир, заступається за ввірений його опіці народ.

По-друге, все це сталося на конкретному місці – «Ангел Господній стояв при тоці євусеянина Орнана» (1 Хр 21,15), де після цього Давид збудував жертовник, на цьому ж місці буде збудований і Храм. Хіба не можна побачити в цьому алегорії? Так людська душа, позбавлена Бога, подібна до току Орнана (євусеянина, тобто язичника), на якому він молотить свою пшеницю. Але видіння Ангела з мечем перетворює цей тік на Храм – місце поклоніння Богу. Так і людська душа стає Храмом Всевишнього.

Залишається тільки внести деякі поправки щодо меча. Так, звісно, це меч Божого вироку, але не тільки. Автор Послання до євреїв порівнює його з Божим Словом: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр 4,12). Щоб не зустрітися з мечем покарання на Страшному Суді, треба вже зараз дозволити Слову Божому «судити думки та наміри серця» нашого. Тож і завершити ці роздуми хотілось би знову словами Перегріна Опольського: «О, якби ми вже зараз звернули свої погляди на цей меч!»

о. Іриней Погорельцев ОР
_______________
* Тут і далі цитати з проповідей Перегріна Опольського викладені в перекладі о. Іринея Погорельцева ОР, а цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Огієнка.