ПІЗНАЮЧИ ДУХА СВЯТОГО: Досвід і Традиція Церкви
Третя Особа Святої Трійці для багатьох залишається найбільш таємничою і незбагненною. Разом з тим ми відчуваємо дію Святого Духа в нашому житті і прагнемо впевнитись, що наш досвід є реальним та правдивим. Тож розпочинаємо цикл роздумів, у яких о. Томаш Самульнік ОР наближує і допомагає нам глибше пізнавати Святого Духа.
Розмова про Святого Духа часто пов’язана з певним збентеженням і, може, навіть небезпекою. Адже ми можемо припустити, що йдеться про наші особисті міркування, які ґрунтуються не на чомусь реальному, а тільки на наших власних ментальних конструкціях. Тож наскільки ми здатні змістовно, достовірно і предметно говорити про Святого Духа? За допомогою яких категорій перевірити і виразити людський досвід у цій сфері? У пошуках відповіді ми будемо спиратися на три джерела: Слово Боже та його тлумачення, що міститься в Катехизмі Католицької Церкви, а також на теологічну думку Йозефа Ратцінгера (Бенедикта XVI).
Щоб говорити про Святого Духа змістовно і достовірно, не можемо звертатись виключно до теорії – нам необхідно опертись на реальність досвіду, який можна виразити в мисленнєвих категоріях за допомогою мови.
Святий Дух пізнається в той спосіб, у який він формує наше життя; а життя, сформоване вірою, своєю чергою, свідчить про дію Святого Духа в особі, яка Його отримала в дар.
Церква навчає: «Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого» (1 Кор 12, 3)*. «Бог послав у наші серця Духа Сина Свого, Який взиває: «Авва, Отче!» (Гал 4, 6). Це пізнання віри можливе тільки у Святому Дусі. Щоб хтось зміг бути причетним до Христа, треба, щоб спочатку він був діткнений Святим Духом. Це Він нас випереджає і збуджує у нас віру. Силою нашого Хрещення – першого таїнства віри – життя, яке має своє джерело в Отці і дароване нам у Сині, уділяється внутрішньо й особисто Святим Духом у Церкві (KKK 683). А також: «Святий Дух Своєю благодаттю перший збуджує в нас віру і уділяє нове життя, яке полягає в тому, щоб «спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа» [Йо 17, 3] (KKK 683 – 684).
Як бачимо з цитованих вище фрагментів Катехизму, динаміку дії Святого Духа людина може пізнати через особистий досвід, і цей досвід можна виразити за допомогою мови. Проте самого лиш досвіду недостатньо – його треба перевірити і підтвердити, щоби наш «власний дух» не претендував зайняти місце Духа Святого.
Коли хтось говорить на свій страх і ризик, «сам від себе», від свого імені, то завжди виникають обґрунтовані підозри. Це суперечить способу буття Святого Духа, який характеризується саме тим, що «не промовляє від себе» (Йо 16, 13). У такому разі оригінальність висловлювання і правда легко можуть увійти в суперечність. Виражений словами досвід дії Святого Духа потребує об’єктивізації та підтвердження всією Церквою і має бути згідним з усією Церквою, оскільки Церква за своєю сутністю є творінням Духа.
Саме Церква через Традицію відкриває вірним сутність Особи та діяння Святого Духа.
Саме в Церкві – живій спільноті апостольської віри, яку вона передає (про що нам нагадує Катехизм), – пізнаємо Святого Духа:
– у Святому Письмі, яке Він надихнув;
– у Традиції, завжди актуальними свідками якої є Отці Церкви;
– у Вчительському Служінні Церкви, з яким Він співдіє;
– у священній літургії, у якій через її слова і символи Святий Дух вводить нас у сопричастя з Христом;
– у молитві, у якій Він заступається за нас;
– у харизмах і служіннях, на яких побудована Церква;
– у знаках апостольського та місіонерського життя;
– у свідченні святих, де Він виявляє Свою святість і продовжує діло спасіння.
Черпаючи у вірі Церкви, що виражена в її вченні, Традиції, літургії та історії, спробуємо наблизити Особу Святого Духа. З цією метою у наступних дописах ми насамперед розглянемо Його імена, які зустрічаємо в Традиції.
о. Томаш Самульнік ОР
_______________
* Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.
Переклад з польської: Мар’яна Шіпош