Євхаристія: дар і виклик
Чому нам, християнам ХХІ століття, сприймати й розуміти слова про споживання Тіла і Крові Христа часом майже так само непросто, як і колись Його учням? У чому для нас полягає значення й цінність Євхаристії та як перемінити наше мислення «цього світу», щоб ми були дійсно спраглі життя вічного? Відповіді на ці питання пропонує о. Річард Конрад ОР.
Цієї неділі*, як і впродовж чотирьох попередніх, Церква роздумує над шостим розділом Євангелія від Йоана (хоча цьогоріч одну з частин ми пропустили, бо на неділю випало святкування Успіння Пресвятої Богородиці). Більшість християн, і більшість проповідників, розглядаючи цей розділ, розмірковують про Святу Євхаристію. І вони мають рацію: Йоан прагне саме цього.
Водночас у нас може виникнути запитання про те, чому ж він прямо не говорить про Євхаристію у своєму описі Тайної вечері. Можливо, причина в тому, що Йоан писав для нехристиянської аудиторії – наприкінці він говорить про те, що хоче, аби його читачі прийшли до віри в Ісуса. Напевно, він відчував, що люди, які спершу не повірять, не зможуть осягнути чогось настільки незбагненного й дорогоцінного, як Євхаристія. Якщо це так, то ми могли б поцікавитись, чого ж тоді він очікував від нехристиянських читачів у світлі шостого розділу. Це майже те саме, що запитати, як люди, які вперше почули слова Ісуса про споживання Його Тіла і пиття Його Крові, повинні були це розуміти, адже (на відміну від нас) вони не мали переваг ретроспективної оцінки подій. Спробуймо підсумувати виклад Йоана, намагаючись уявити себе євреями у 32 році після Різдва Христового.
Отже, настав час Пасхи, час, який відроджує надії на свободу. У 32 році після Різдва Христового це передусім означало надію на звільнення від Римської імперії. Ісус чудесним чином годує 5000 людей – у Євангеліях йдеться про «чоловіків»**. Може, це дозволить їм стати визвольним військом, якому не знадобиться харчувальний блок! Тож вони хочуть силою зробити Ісуса Царем. Він іде геть від них і перепливає море. Коли вони наздоганяють Ісуса, Він каже, що вони хочуть лише їжі цього світу, а не тієї, яка дає життя вічне, і що вони не побачили знаків. Чудесна їжа справді нагадала їм про манну, про що вони самі говорять, але потрібно скерувати свої погляди глибше.
Вони запитують про те, що мають робити, аби чинити діла Божі, та який знак створить Ісус. Ось що вони хочуть знати насправді: «Який у тебе план? Яка наша роль у ньому? Яким буде твій наступний крок?» Ісус закликає їх до поглиблення учнівства, а потім пояснює, що, хоча в псалмах і йдеться про манну як про «хліб з неба», вона є прообразом правдивого Хліба від Бога. Коли ж вони просять такого хліба, Він говорить, що сам ним є! Це насторожує слухачів, частково тому, що до цього їм уже була знайома думка про те, що манна, їжа для подорожі, символізує Закон, який Бог дав, щоб «живити» людей упродовж їхньої життєвої мандрівки. Божий Закон уособлював Божу Мудрість. Невже Ісус із Назарету ототожнює себе з Божою Мудрістю? Так. Але потрібна віра, дана Богом, щоб визнати Його таким – Новим Законом, Зразком для наслідування.
Цієї миті Ісус стверджує, що ми повинні їсти Його Тіло. Йов говорить про своїх так званих приятелів, що вони їдять його тіло, маючи на увазі, що вони на нього напосідають. Псалмопівець скаржиться, що його вороги їдять його тіло. Тож чоловіки збентежені тим, що Ісус передбачає радше переслідування, аніж перемогу. Тому Він наполягає, що їм потрібно буде їсти його Тіло і пити його Кров, щоб узяти участь у Воскресінні. У Старому Завіті вираз «випити чиєїсь крові» означав убивство цієї особи. Невже Ісус передрікав свою власну смерть?
У сьогоднішньому фрагменті ми спостерігаємо реакцію цих потенційних послідовників. Вони усвідомлюють, що Ісус пропонує їм не таке визволення, якого вони бажають, що Він не прагне бути таким Месією, на якого вони сподіваються. А Він ще раз їм докоряє, кажучи: «А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді?» При цьому має на увазі: «Що коли побачите мене піднесеним на Хресті, коли я йтиму до мого Отця?» Можливо, дехто з тих, котрі в цей момент відійшли від Ісуса, були в натовпі, який просив відпустити «повстанця» Варавву, план боротьби якого припав їм до вподоби. Саме вони допоможуть звершитись Смерті Ісуса – Жертві, яка отримала Дар Духа. Ісус пройшов через цю Смерть, щоб стати Прообразом Остаточного Воскресіння.
Ми прийшли до віри в Ісуса; ми, як і Петро, знаємо, що в Нього є слова життя вічного. У Святій Євхаристії ми з побожністю споживаємо Його Тіло та п’ємо Його Кров. Однак перед нами все ще постає виклик, озвучений за рік до того, як Він дав нам Євхаристію: чи справді ми прагнемо зрозуміти все те, що містить у собі цей могутній Знак, це дорогоцінне Таїнство? Цей Знак Жертви Ісуса дає нам силу: чи готові ми сприймати самопожертву Ісуса як наш Новий Закон, Зразок для наслідування? Чи це Таїнство Ісусової Жертви спонукає нас покаятися у своїх гріхах, які призвели до Його смерті? Чи ми все ще плекаємо «тілесне» ставлення – ставлення цього світу? Чи дозволимо Духові змінити наші пріоритети, щоб ми були спраглі життя вічного та підтримували інших живою надією на те, що вони назавжди залишаться нашими друзями в Богові? Чи для нас цінність Ісуса лише в тому, що б ми хотіли, аби Він зробив для нас? Чи відкриті ми для конкретних дарів, які Божественна Мудрість вважає за краще нам дати? До якої форми поглибленого учнівства закликає нас Свята Євхаристія?
о. Річард Конрад ОР
_______________
* Йдеться про 22 серпня 2021 року [прим. перекладача].
** Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка [прим. перекладача].
Текст вперше опубліковано під назвою “Looking harder” на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (серпень 2021)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош
Зображення: Іванка Демчук, фрагмент ікони “Свята Трійця”