800 років при столі зі святим Домініком
Напередодні урочистості святого Домініка в ювілейний рік Провінційний вікарій о. Ярослав Кравєц ОР звертається з братнім посланням до всієї Домініканської родини, закликаючи продовжувати його місію в світі – проповідувати і рятувати душі.
Цьогоріч Орден Проповідників відзначає 800-ліття від дня народження для неба святого отця Домініка. Тема ювілею – «При столі зі святим Домініком» – була обрана під натхненням «столу Маскарелла», на якому зображено перший портрет святого. «Ми вшановуємо Домініка не як святого, піднесеного на п’єдестал, а як святого, який насолоджується товариською трапезою разом зі співбратами, об’єднаними спільним покликанням – проповідувати Слово Боже та ділитись дарованими Богом їжею і питтям», – з такими словами Генеральний магістр Ордену Жерард Франсіско Тімонер ОР звернувся в посланні до Домініканської родини.
Кожне нове покоління сестер та братів, які живуть харизмою святого Домініка, запитує себе: ким був наш отець-засновник і як можемо наслідувати його в сучасному світі? Ми шукаємо відповідь на ці запитання, посилаючись на традицію Ордену та свідчення перших домініканців, які розповідають про святого Домініка, його життя і чудеса. Ми намагаємося зрозуміти, ким повинні бути, живучи згідно з нашими конституціями, нинішня форма яких є плодом 800-річного існування Ордену – капітулів, молитов і боротьби, щоб із новою силою знову проголошувати Євангеліє всюди, усім та всіма способами.
Та передусім ми перебуваємо разом як спільнота сестер і братів, за трапезою Євхаристії у монастирських храмах та каплицях, при столі щоденного братерського сопричастя у тих місцях, де ми живемо. Часом це давні монастирі з багатовіковою історією, а інколи – нещодавно засновані спільноти, де мешкають лише кілька братів. Ми віримо, що спільнотний характер домініканського життя дозволяє нам у творчий спосіб залишатись вірними прагненню святого Домініка, з якого постав Орден – проповідувати і рятувати душі.
Велич Домініка полягає не тільки в його особистій святості чи талантах, які він мав і розвивав, але насамперед у його справі, яку він розпочав за Божим натхненням. Живучи в дуже важкі та неспокійні часи, як і святий Франциск Ассизький, мав відвагу піти новим шляхом, який виявився революційним для всієї Церкви. Як би він вчинив сьогодні? Ставлячи собі це запитання, не можемо зосереджуватись лише на згадках про його особу. Бо сам він справді був людиною Євангелія і, безумовно, понад усе очікував би від своїх теперішніх учнів та учениць вірності Євангелію та Божої благодаті. Тому ми можемо бути впевнені, що хоча з моменту його народження пройшло вісім століть, слідуючи за Ісусом – життєдайним Словом Отця, ми завжди будемо йти тим самим шляхом, що й наш отець і патріарх святий Домінік.
о. Ярослав Кравєц OP
Провінційний вікарій