Про сплячого лицаря та святого Домініка
Часом трапляється так, що прикрі події, невдачі чи слабкості незбагненним чином стають знаками Божої благодаті й сили. З нагоди ювілейного року о. Войчех Гомулка ОР ділиться досвідом особливої присутності св. Домініка в його житті та розповідає про ініційований братами перший євангелізаційний фестиваль у Львові.
За горами, за лісами, в укріпленому замку жив лицар, який дуже не любив вранці прокидатись і завжди оберігав свою зону комфорту. Та от король вирішив повернутись до свого замку, щоб відродити в ньому життя. Він звернувся до лицаря з проханням вставати рано-вранці, адже хтось, зрештою, мусить боронити його твердиню… Цей замок – моє життя, лицар – я сам, а король – наш Господь Ісус Христос. Хоча після 10 років перебування в Ордені мені все ще важко боротись із силою тяжіння. Я міг би й надалі звинувачувати себе в цьому, але навіть коли так роблю, Бог часом показує мені, що Він справді дивиться в глибину наших сердець.
Якось під час паломництва слідами св. Домініка, організованого для братів Ордену 2016 року, коли ми ночували в Болонській семінарії, я проспав Месу, яка мала відбутися в домініканському храмі. Без чітких орієнтирів та без GPS я нарешті потрапив до нашого храму вже наприкінці проповіді. Страшенно засмучений, бо ж мав співати в хорі – неподалік від гробу нашого отця! Я смиренно сів на лавку і, як міг, пережив Святу Месу. Потім нам показали храм, і – на моє величезне здивування – виявилося, що місце «під стопами братів», де наш отець Домінік за його власним бажанням був похований до того, як його тіло перенесли в теперішній гріб, було… саме там, де я сів, спізнившись на Месу.
Це був не єдиний випадок, коли святий Домінік показував мені, що насправді все під контролем, тому що я – його син. Незабаром після цього мені, як сліпій курці зерня, випало стояти праворуч від Намісника Христа під час завершення святкування 800-ї річниці заснування Ордена. Тоді я б навіть не подумав, що через чотири роки, з його благословінням, ювілей народження для неба нашого отця Домініка я буду святкувати у Львові. Минув рік, відколи я сюди приїхав, і близько року з моменту першої спроби відповісти на запитання, як його прожити. Я довго йшов до цього, і от нарешті другого травня, на Великдень за східним стилем, коли я чистив картоплю, сяйнула думка … Літургія та євангелізація біля Порохової вежі!
На той час я вже познайомився з людьми, які могли допомогти мені з цим проектом. Першою була Зоряна, яка керує хором Cantores Dei у Львові, потім Павло – організатор різдвяного концерту «Noel». Після спільного обговорення ми прийняли рішення продовжити цей захід на два дні. Згодом до нас долучилася Катя, завдяки якій, зокрема, наш фестиваль отримав стильний графічний дизайн. Отже, фестиваль! Звучить натхненно. Нехай так і буде, щоб надалі ми могли прославляти Господа в Церкві на фестивалі «Alive» не лише цього року!
Насправді все почалося з пісні про воскресіння Христа, яку співали Зоряна, Катя, Павло та їхні друзі. Спільнота людей, які моляться разом, найкраще свідчить, що це Його життя завдяки благодаті маємо в Ньому і ми теж! А святий Домінік – досконалий приклад того, що Бог є Богом живих! Саме це ми прагнемо донести до всіх тих, хто прийде 7 серпня у львівський сквер «На Валах», а також 8 серпня до каплиці Розена. Донести не лише інтелектуально, але передусім через живий досвід цього Життя, яке Ісус хоче нам дати, і яке, розпочавшись, вже ніколи не скінчиться!
Повертаючись, однак, до лицаря, про якого йшлося на початку… У дитинстві мені казали, що якщо спатиму занадто довго, то просплю все своє життя. Можливо, хтось із вас також чув щось подібне чи щось інше – щось, що дошкульно викривало якусь вашу слабкість. І знаєте що? Загалом я не вважаю, що задовго спати – це добре, але я вірю в Бога, який є володарем усього і який справді може все використати в своїх намірах. Він «і уві сні обдаровує своїх улюблених».
о. Войчех Гомулка ОР
Переклад з польської: Мар’яна Шіпош