Щоб Бог був Богом
Існує багато речей, які конче потрібні для щастя – так нам здається. Чи справді це так? У своїх роздумах о. Роберт Ґей ОР нагадує: коли певні речі займають місце Бога і беруть над нами верх, а наші пріоритети й цінності закорінені в повсякденні, настає розчарування. Адже сповнення наших прагнень можливе тільки в Тому єдиному, хто є хлібом життя.
Те, на що ми звертаємо увагу під час читання добре знайомих фрагментів зі Святого Письма, часом дивує. Наприклад, знайомий текст Євангелія від Йоана [йдеться про Йн 6, 24-35 – прим. перекладача] відразу скеровує нашу думку до кінцевої фрази – великого одкровення нашого Господа про те, що Він є хлібом життя. А те, що відбувається на початку цього фрагменту, здається менш важливим. Однак варто зупинитися й поміркувати над цим.
Наш Господь разом зі своїми учнями відійшов від натовпу, але люди наздогнали Його, питаючи про те, коли Він туди прибув. Його відповідь на це запитання цілком чітка: «Істинно, істинно говорю вам: ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися»*.
Така відповідь нашого Господа впадає в око, адже вона не є відповіддю на поставлене запитання. Цей приклад – один із багатьох у Євангеліях, коли Господь виявляє глибинну сутність речей, тоді як інших хвилюють менш важливі аспекти. Можливо, ця відповідь вражає тому, що нас дивує дріб’язковість натовпу. Ми бачимо, що вони йдуть слідом за Господом, тому що Він задовольнив їхню базову потребу в їжі, і прагнуть, щоб так було й надалі. Іншими словами, вони не здатні бачити за межами власного шлунку, залишаються сліпими щодо справжнього значення цієї події. Господь свідчить, а згодом і безпосередньо виявляє, що Він прийшов до них, щоб дати їм самого себе – істинний хліб, який насичує вповні. І ми знаємо, що ця повнота настає тому, що наш Господь є самим Богом, а саме в Богові всі наші прагнення знаходять своє остаточне сповнення.
Однак не слід вбачати у цьому натовпі просто якихось людей, котрі потребують їжі, щоб утамувати голод. Варто також упізнати в їхній поведінці себе. Адже всі ми знаємо з власного досвіду, як часто наші пріоритети не враховують повною мірою того, що сповнення наших прагнень можливе тільки в Богові. Ми так часто ставимо на перше місце, перед Богом, усілякі інші речі – інші потреби, бажання тощо, настільки, що вони можуть одержати над нами контроль, навіть керувати всім нашим життям. Причин може бути чимало, проте дуже часто справа в осяжній короткостроковій перспективі різного роду приємностей.
Ми докладаємо зусиль, щоб відвести речам належні їм місця, щоб вони були саме там, де й повинні бути, і, що найважливіше, щоб Бог був Богом.
Якщо залишимо все, як є, дозволимо собі йти шляхом нещастя й розчарування або навіть гірше – саморуйнації. Тож нам слід бути уважними щодо місця, яке відводимо звичним речам: помічати, коли перестаємо вважати Бога нашою головною метою, а також бачити ознаки того, як Він діє у нашому повсякденному житті.
Стратегія уникнення таких труднощів або ж повернення на правдивий шлях полягає, зокрема, у визнанні потужної сили, яка наповнює нас через молитву і таїнства. Бог очищує нас, коли проводимо з Ним час у молитві – наші думки, порухи, бажання оприявнюються перед Ним. Особливу силу має наше визнання, коли в молитві ми можемо сказати Господу, що не все є так, як повинно бути, і що ми хочемо це змінити, і що потребуємо Його благодаті, щоби понад усе прагнути саме Його. Таїнство сповіді дає нам засоби для відновлення дії благодаті всередині нас, коли зізнаємось перед Господом, що поставили щось інше на перше місце у нашому житті – речі, які ми цінували більше, ніж повинні б. І, звичайно, приймаючи Тіло і Кров Христа у Святій Євхаристії, ми приймаємо Того, хто є хлібом життя, який єдиний може задовольнити наші найглибші прагнення.
о. Роберт Ґей ОР
_______________
* Цитата зі Святого Письма наведена за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.
Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (липень 2021)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош