Не забавляти, а шукати сенси
Духовно-інтелектуальний супровід молоді від самого початку органічно вписаний у харизму Ордену. Про особливості домініканського академічного душпастирства цілому, у краківській спільноті «Бечка» та, зокрема, служіння нововисвяченого диякона бр. Ігоря Селіщева ОР для української групи розповідає о. Олександр Оріховський ОР. А молодь, з якою працював бр. Ігор, ділиться враженнями, спогадами та свідченнями.
Академічне та постакадемічне душпастирство молоді в дусі домініканської харизми – один із важливих напрямків діяльності братів-проповідників. Це цілком логічно випливає зі специфіки місії Ордену, що виявилась уже в перші роки його заснування: св. Домінік скеровував братів проповідувати Євангеліє передусім у великих містах. Як тоді, так і тепер, саме там сконцентроване академічне середовище, а з ним і відповідні можливості та виклики.
Молоді люди прибувають навчатися з менших міст, містечок і сіл, потрапляючи у вир нового динамічного світу, повного метушні, сум`яття й хаосу. Чимало з них – це дуже активна, мотивована та відповідальна молодь. Нерідко перед цим натиском віра, яку вони отримали й плекали в дитинстві, слабшає, а молоді люди губляться та втрачають або ж змінюють свої життєві орієнтири. Вступивши в цей доросліший етап життя, вони потребують дружнього та мудрого духовного супроводу.
Розпізнаючи цю кардинальну потребу, домініканці пропонують душпастирство молоді, що має певні особливості. По-перше, його основою та метою є ґрунтовна формація, адже молодь важливо не забавляти (з цим вони й самі впораються), а допомагати їм шукати й віднаходити сенси. По-друге, майже всі брати, які провадять душпастирську працю, проходять практику академічного чи постакадемічного душпастирства ще під час навчання, здобуваючи важливий досвід і взірець для подальшого служіння в цій царині, а згодом самі постійно навчаються й серйозно готуються до цієї діяльності, втримуючи високу духовну та інтелектуальну планку. Крім того, важливим є принцип єдності в різноманітті, адже вести всіх однією стежкою, уніфікувавши підходи й засоби, не надто ефективно – молоді потрібно забезпечити вибір.
Так, при домініканському душпастирстві молоді в Кракові вже понад 50 років існує спільнота під назвою «Бечка» («Діжка»), що об’єднує студентів різних вищих навчальних закладів міста. У ній – біля 20 груп, кожна з яких має свою концепцію та напрямок діяльності: євангелізаційна, молитовна, біблійна, літургійна, харитативна, театральна тощо. Попри відмінності для них усіх зберігається основний формаційний акцент та спільний центр – Євхаристія, на якій члени усіх груп збираються разом.
Понад два роки тому українські домініканці Олександр Оріховський ОР та Ігор Селіщев ОР створили при домініканському душпастирстві «Бечка» українську групу для студентів і молоді з України, які навчаються чи працюють у Кракові. Розробляючи програму для цієї групи, вони пропонували молоді на вибір різні варіанти форматів і тем, дослухаючись до їхніх потреб. Окрім тематичних циклів, присвячених, зокрема, питанням віри і розуму, духовності, чеснот, життя святих тощо та спільних літургій, молоді люди готували й брали участь в адораціях, Хресній дорозі, молитвах у дусі Тезе, дискусіях з цікавими людьми з різних чернечих згромаджень та професійних сфер.
Для брата Ігоря Селіщева, який нещодавно отримав дияконські свячення, молодь із академічного душпастирства стала близькими друзями, котрі підтримали його у цей важливий день, адже, на жаль, через пандемію коронавірусу та війну на Сході України його батьки і найближча родина, які проживають в окупованому Донецьку, не мали змоги приїхати на рукоположення. Вони радо поділилися своїми спогадами і враженнями про брата Ігоря та його душпастирську працю.
***
«Мене завжди торкала його простота й відкритість. Спільнота, в якій я з ним познайомилась, завжди асоціюється з Ігорем. На зустрічах брат постійно нам нагадував, як важливо думати й аналізувати. Знаючи його тему зустрічі, всі точно знали, що тут сидіти тихенько і слухати не пройде )). Дуже тішуся, що сьогодні могла розділити це свято з братом Ігорем і в якийсь спосіб відчути себе частиною його родини )).
Дана Борецька, м. Шаргород
***
«Жадаю мужнасці і адвагі ў сваім пакліканні. Жадаю натхнення Святого Духа, каб штодзённасць заўсёды была напоўнена радасцю. Жадаю дапамагаць нам наследаваць Хрыста».
Улад Шпілеўскі, Білорусь
***
«Ігор на наших зустрічах завжди порушував такі теми, які нелегко переварюються, і до яких я часто повертаюсь думками. Для мене він – приклад людини, яка прагне пізнати сенс речей, а теж скерувати інших у правильному напрямку. Він один із найбільш незвичайних людей у моєму житті, чого він тільки не вміє чи не знає. Хлопець з Донбасу, що через знаки подій і часу був покликаний та відповів: «Хочу, Господи!». Нехай Господь обдарує його рясно і творить чуда його руками!»
Роман Трубійчук, м. Київ
***
«Бог не кличе здібних, але чинить здібними покликаних. Думаю, це про Ігоря. Не те, щоб я не вірила у його здібності, але життєвий шлях брата показує, що можна як завгодно довго шукати своє місце у цьому світі, але Бог знайде тебе навіть у Донецьку )) Весь досвід вже здобутий – це лише частинка Його незбагненного задуму. І, думаю, у Всевишнього ще багато козирів для нашого брата : ) Не маю сумнівів, що Ігор буде крутезним у своєму покликанні, а все необхідне для цього обов’язково додасться».
PS: було за честь бути частинкою сім’ї Ігоря на свяченнях.
Яна Трубійчук, м. Київ
***
«Мене захоплює історія покликання брата Ігоря. Я знаю небагато людей зі сходу України, а ще менше католиків (не кажучи про конкретно римо-католиків). На відміну від багатьох з нашої спільноти, котрі від малого були у Церкві і мали “повний доступ” до таїнств і до мудрості Церкви, Ігор відкривав своє покликання сам. Прагнення знайти джерело Істини привело Його до Церкви, а згодом Господь покликав Його до служіння в Ордені братів-домініканців. Мене дивує і надихає до сьогодні дар мудрості брата Ігоря, і я вдячний Богу за кожну розмову, дискусії і конференції, на яких міг бути».
Володя Грабовий, м. Чортків
***
«Для мене Ігор є міксом рокового минулого (його фото з довгим волоссям made my day :)), чудового почуття гумору, безмежної жаги до знань та незламної віри. Зустрічі, які він проводить, наповнені безліччю запитань, але він (майже :)) завжди має відповіді. Він ніколи не боїться висловити свою думку і завжди має її вагоме обґрунтування. Сила його віри є для мене прикладом. Дякую Богу за те, що наші шляхи перетнулись».
Ліда
о. Олександр Оріховський ОР