Місія Воскресіння

Воскресіння Ісуса з Назарета відкриває ще один важливий вимір християнства, про який роздумує о. Джон Фаррелл ОР. Він, зокрема, досліджує безпосередній взаємозв’язок між земними об’явленнями Воскреслого та Його посланництвом, що впроваджує нас, християн, у місійну перспективу життя, сопричастя, служіння.

Увечері неділі Пасхи двоє учнів, які прямували до Еммауса, поспіхом повертаються до Єрусалима та повідомляють решті, що впізнали Воскреслого Господа в «ламанні хліба». Аж раптом сам Ісус з’являється посеред них і запевняє, що Він – дійсно та сама особа: «Це ж я сам» (Лк 24,39)*. Тепер уже вільний від обмежень простору й часу, Володар усього простору та всіх часів. «Альфа і Омега, початок і кінець», як проголошуємо під час освячення пасхала на початку Великодньої Вігілії. Ця присутність тілесна, а не примарна: Він споживає їжу разом із ними та пропонує доторкнутись до Нього. Проте не варто очікувати на Його повернення до свого земного публічного служіння, адже Він перейшов у нову сферу існування. У цьому є водночас і наступність, і радикальна новизна.

Зрештою, саме учні продовжать Його місію. Для всіх розповідей про об’явлення воскреслим Ісусом своєї присутності характерно те, що не було жодної Його появи без місійного посланництва. Тож і тут, згідно з Євангелієм від св. Луки (Лк 24, 49), учням доручено залишатися в Єрусалимі, допоки вони не отримають силу від Святого Духа (у день П’ятидесятниці). Євангелист Йоан у надзвичайно подібній розповіді про вечір Пасхи наводить такі слова: «Як мене послав Отець, так я [зараз] посилаю вас» (Йн 20, 21). Однак радикальна новизна полягає в тому, що тепер місія спрямована вже не тільки до Ізраїлю, а «до всіх народів», хоча розпочинати її слід з осердя прадавньої віри – Єрусалима.

Наприкінці Євангелія від Луки починають знову звучати теми з початкових розділів, які отримують розвиток саме в цій динаміці – наступності й радикальної новизни. Коли немовля Ісуса принесли до єрусалимського храму, Симеон пророкує, що це дитя стане «світлом на просвіту поганам» (Лк 2,32). Він і сам засвідчує наступність, спираючись на пророцтво Ісаї: «Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу» (Іс 49, 6). У другій частині свого твору – Діяннях апостолів – святий Лука описує здійснення цього місійного доручення.

Подібно до того, як Йоан Хреститель раніше проголошував хрещення водою на покаяння для прощення гріхів, тепер, у день П’ятидесятниці, Петро буде проповідувати хрещення в ім’я Ісуса для прощення гріхів та отримання дару Святого Духа (Ді 2,38).

Євангелист Лука розпочинає свою розповідь про служіння Ісуса в Галилеї епізодом, коли Ісус читає слова пророка Ісаї у назаретській синагозі: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним…» А потім Ісус додає: «Сьогодні збулось це писання у вухах ваших» (Лк 4, 18.21). Так само й наприкінці цього Євангелія чуємо, що під час вечірньої трапези і на шляху до Еммауса Ісус тлумачить давні пророцтва подібним чином – як такі, що сповнилися сьогодні в Його смерті, воскресінні та пануванні. Цікаво, що Ісус також посилається на власні повчання, звернені до учнів напередодні Його Страстей, які вони мають пригадати: «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам» (Лук 24, 44).

Зазвичай ми говоримо просто «Воскресіння», проте це оманливе скорочення Воскресіння Ісуса з Назарета. Адже йдеться не лише про концепцію життя після смерті, ми проголошуємо воскреслу особу. Ця особа чинить універсальний вплив на людство, роблячи його «новим творінням». Саме «в Христі» усе повинно стати новим, і, як говорить нам Євангеліє, саме в «ім’я» Христа, в Його силі та Його присутності слід переживати сопричастя та місію християн.

Кожна Меса, під час якої ми згадуємо жертву Його страждань і смерті, Його воскресіння та вознесіння, містить ці елементи – Писання, Євхаристійну трапезу, реальну присутність Христа, спільноту/сопричастя та місійне доручення. Так само й тут, коли святий Лука вводить нас у діяння нашої апостольської Церкви, ми з палаючими серцями відкриваємо Писання, впізнаємо в ламанні хліба й споживанні риби тілесну присутність Ісуса, досвідчуємо сопричастя спільноти та отримуємо місійне доручення як «запоруку майбутньої слави».

о. Джон Фаррелл ОР
_______________
* Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка – прим. перекладача.

Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (квітень 2021)

Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош