Хто це такий?
Hosanna, Filio David! У Вербну неділю о. Фергус Керр ОР роздумує про месіанські пророцтва та символізм в’їзду Ісуса в Єрусалим, а також заохочує замислитись над тим, ким для кожного з нас є Христос, як ми розуміємо, сприймаємо та пізнаємо особу Того, чиє воскресіння прославлятимемо вже зовсім скоро.
«Хто це такий?» – запитували люди, коли Ісус верхи на ослиці прибув до Єрусалима в оточенні юрби, ставши причиною збурення серед мешканців міста (Мт 21, 10)*, першого дня подій, які ми називаємо Страсним тижнем.
Це питання пов’язане з Його ідентичністю, про яку в ту мить свідчили не слова Ісуса, а Його дії. В’їзд у місто на віслюку, в супроводі схвильованого, навіть дещо екзальтованого натовпу. Ось деякі з юрби кладуть Йому під ноги свій одяг, мовби розгортають «червону доріжку», а інші встеляють шлях гілками дерев – пальмовим віттям. На той час це було звичною практикою: листям і квітами встеляли вулиці на честь урочистого прибуття переможця. Люди вигукували «Осанна Синові Давида! Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!» Ось, власне, те, що вони знали про Нього.
Цей в’їзд у місто на ослиці – символічний образ, до якого вдається Ісус, засвідчуючи своє розуміння лідерства та влади.
У багатьох різних культурах, як стародавніх, так і сучасних, люди полюбляють паради та процесії, а надто якщо в них беруть участь можновладці. Наприклад, у Великобританії уздовж вулиці Мелл** збираються натовпи, які вітають королеву в її запряженій кіньми кареті, коли вона їде, аби взяти участь у якійсь державній події. Або ж згадайте президента США та його кортеж з близько 45 транспортних засобів – справді захоплива демонстрація влади.
Євангелист Матей підкреслює символізм прибуття Ісуса верхи на ослиці (Мт 21, 4-5). Поєднуючи цитати з книг пророків Ісаї та Захарії, він пояснює: обравши осля для в’їзду в святе місто, Ісус виконав давнє пророцтво, засвідчуючи перед народом – «дочкою сіонською», що їхній цар прийшов «лагідно». Як і скрізь, ці люди бачили чимало могутніх правителів – і за часів домінування Вавилону, і тепер, за римської окупації, коли війська з гуркотом патрулювали вулиці на своїх колісницях. Вони також могли б згадати історії про те, як легендарний Александр Македонський гордовито в’їжджав у Єрусалим на своєму величному бойовому коні у 332 році до Христа.
На противагу, мовби з насмішкою, Ісус перевертає усе з ніг на голову. Жоден цар у ті часи, жоден представник римської влади, та й жоден очільник держави в наш час не з’явився б у настільки абсурдний спосіб – верхи на віслюку. Це схоже на жарт – недостатньо продуманий навіть для того, щоби вважатись виявом протесту. Якщо саме таким чином Ісус зрештою починає відкривати іншим свою ідентичність, то чи не робить Він це у вигляді пародії на все те, що зазвичай вважається проявом лідерства, влади й авторитету?
Тоді в Римській імперії (хоча, звичайно, не тільки там) панувала деспотія, автократія і диктатура, влада була домінуванням, зверхнім та насильницьким, і це лише деякі з її характеристик. Насправді ж, про що Ісус колись говорив своїм апостолам, бути першим не означає домінувати, як заведено у язичників (Мт 20, 26).
Його спосіб здійснення влади докорінно відрізняється – він ненасильницький, аргументований, мирний.
«Хто це такий?» – питали люди, а Його прихильники відповідали: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї» (Мт 21, 11). Що, звісно, було правдою. Проте це не пояснює, чому Він прибуває верхи на ослиці. Для цього, як зауважує Матей, нам треба згадати пророцтва чотирьохсот- чи навіть п’ятисотрічної давності про царя, який приходить у покорі.
Однак ця Вербна неділя – початок Страстей. Ми продовжуємо слухати опис страсних подій з Євангелія і чимраз глибше й виразніше пізнаємо ідентичність головної дійової особи. Римський сотник та його вояки з трепетом вигукують: «Це справді був син Божий!» (Мт 27, 54). Чи, може, «Син Божий»? Що насправді мали на увазі ці солдати-язичники? А як щодо жінок – «багатьох жінок», жінок, «які слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і Йому прислуговували», жінок, які тепер «дивилися здалека», «між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Зеведея» (Мт 27, 56) – про що думали вони?
Це лише початок Страсного тижня. Попереду ще багато чого буде згадано і об’явлено. Вербна неділя стає стартовою лінією, з якої Церква закликає всіх нас розпочати.
Коли настане Пасха, ми вітатимемось одне з одним словами «Христос воскрес!» Але наше переконання в тому, ким Він є, розпочинається тепер – разом із людьми, котрі радісно встеляють Його шлях пальмовим віттям і вірять, що це і є довгожданий цар, який принесе мир, разом із римськими вояками у їхньому здивуванні й трепеті, що б не означали їхні слова, і, зрештою, разом із жінками, про слова яких не збереглося згадок, вони просто споглядали та очікували.
о. Фергус Керр ОР
_______________
*Тут і далі цитати зі Святого Письма наведені за перекладом Івана Хоменка [прим. перекладача].
**Вулиця в лондонському районі Вестмінстер, що поєднує Букінгемський палац з Трафальгарською площею [прим. перекладача].
Текст вперше опубліковано на сторінці проекту Англійської провінції Ордену Проповідників “Torch” («Смолоскип»), що присвячений домініканському проповідництву (квітень 2020)
Переклад з англійської: Мар’яна Шіпош
Зображення: “В’їзд Ісуса в Єрусалим” українського художника Олександра Антонюка