Їсти чи не їсти?

Під час посту в багатьох з’являються питання й сумніви, пов’язані з «гастрономічними» аспектами, зокрема відмовою від м’ясних страв. Про виникнення й розвиток цієї практики нагадує о. Петро Балог ОР, закликаючи не підмінювати «своїм особистим» постом правдивого спільного посту як вияву любові й солідарності з ближніми у Христі.

Піст – це форма аскетизму, присутня майже в кожній світовій релігії. Християнство перейняло її від юдаїзму; сам Ісус Христос часто постив. Грецьке слово «ἄσκησις» означає «атлетична вправа», «тренування», а первісно й узагалі «обробка грубого матеріалу». Піст, отже, є однією з форм духовної «обробки», яку людина до себе застосовує для ушляхетнення свого духа. Іншими словами, це духовні вправи, мета яких полягає в тому, щоб упорядкувати свої схильності й розкрити духовний потенціал, передусім відкриваючись до Божої діяльності.

У Старому Завіті піст був знаком покути. У ранньому християнстві пости практикували, щоб поєднатися зі стражденним Христом.

Ними супроводжували молитву, особливо у важливих справах (Ді 13, 2-3); піст також був тісно пов’язаний із милостинею. Постили перед тим як прийняти Таїнство Хрещення, а з ІІІ ст. – готуючись до свята Пасхи.

Загалом же раннє християнство знало лише один обов’язковий піст – Великий, та й він тривав не сорок днів, а значно менше. Інші пости були довільні. Потім, під впливом історії про перебування Христа в пустелі, де Він постив сорок днів і ночей, у християнстві поступово сформувалася практика сорокаденного Великого Посту.

Відмова від м’ясних страв під час посту в християнстві відома з самого початку. Знаємо це з того, що піст зазвичай означав раз на день спожити хліб і воду. Отже, не вживали не тільки м’яса, а й багатьох інших продуктів. Звісно, такий суворий піст був одноденним. Пізніше, коли Великий Піст простягнувся на сорок днів, було дозволено інші продукти, крім хліба й води, проте відмова від м’яса залишилася. Різні чернечі групи практикували відмову від м’ясних страв у рамках духовної дисципліни й покути, і то не тільки в час посту, а й загалом. Постячи, відмовлялися також від вина.

М’ясо й вино – це символи бенкету, радості й гуляння, не кажучи вже про те, що в ті часи м’ясо було доволі дорогою їжею.

Відмова від «бенкетних» страв базувалася, зокрема, на словах Христа: «Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити» (Мт 9, 15).

Згодом піст почали розглядати як благо не лише для душі, а й для плоті, для смирення тілесних пристрастей чи спокус. Вважали, що м’ясні страви розпалюють ці пристрасті, а тому відмова від м’яса має сприяти боротьбі з ними.

Сьогодні різні форми відмови від м’яса часто мають культурний чи світоглядний характер: вегетаріанство, захист тварин, солідарність із тими, хто голодує у світі, екофемінізм, екологізм тощо. Варто, однак, повернутися до зв’язку посту з милосердям.

Ранні християни відмовлялися від дорогих страв, між іншим, для того, щоб заощаджені кошти передати бідним як милостиню.

Не купуючи м’яса, можна було заощадити значну суму, тож піст мав і практичний вимір любові до ближнього, особливо нужденного. Здається, такий практичний вимір посту – найкраща форма солідарності зі стражденним Христом, Який сам казав: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли» (Мт 25, 35-36).

Варто й сьогодні звернути на це увагу й відмовлятися під час посту від чогось – наприклад, від м’ясних страв – не для того, аби просто замінити їх не менш дорогими «пісними», практикуючи «свій особистий піст», а щоб перетворити піст на любов до ближнього, роблячи з нього «наш піст» і справжню солідарність з Христом, Який сьогодні потребує й сьогодні страждає.

о. Петро Балог ОР

Фрагменти з книжки «Віра шукає розуміння. Подорож стежками пізнання» («Кайрос», 2018).