Саламанський процес

Поглиблення взаємозв’язку між теологією та душпастирською практикою – невід’ємна передумова ефективного пошуку шляхів вирішення нагальних соціальних проблем і викликів сучасних суспільств. Побудові діалогу між місійною та академічною працею присвячена одна з важливих ініціатив Ордену.

22 лютого відбулася перша зустріч робочої групи Ордену Проповідників з питань впровадження Саламанського процесу, що має на меті налагодження й розвиток діалогу між академічною та душпастирською працею домініканців у контексті актуальних проблем сучасного світу. За призначенням Генерального магістра Ордену до складу робочої групи увійшов о. Петро Балог ОР.

Учасники зустрічі обговорили мету, основні напрями діяльності, заплановані заходи й наступні кроки, а також поділились досвідом і власним баченням цієї проблематики та визначили порядок денний на найближчі три роки – саме стільки триватиме поточний мандат членів робочої групи. Варто зазначити, що одне з її важливих завдань полягає у поглибленні взаємозв’язку між делегацією Ордену Проповідників в Організації Об’єднаних Націй та домініканськими академічними інституціями.

Що ж таке «Саламанський процес»? Ця ідея виникла під час підготовки Ордену до святкування 800-річчя свого заснування на ґрунті успішного історичного досвіду плідної співпраці між братами-місіонерами та ченцями в університетах. Під час колонізації Америки в XVI столітті домініканці, які прибули на карибський острів Еспаньйола (Гаїті) – серед них, зокрема, й Бартоломе де лас Касас – побачили, що колонізатори постійно порушували гідність та права корінного населення, а проповіді тих представників духовенства, які відкрито засуджували реальний стан речей, викликали спротив з боку можновладців, включно з багатьма церковними очільниками.

На підтримку домініканських місіонерів виступили їхні співбрати-теологи з університету Саламанки на чолі з Франциско де Віторія. Вони розпочали теологічні дослідження, у результаті яких сформулювали ключові принципи та закони, покликані захистити життя й культуру корінних народів, котрі страждали від експлуатації та порушення людських прав, опинившись під загрозою зникнення.

Вперше ідею Саламанського процесу озвучив попередній Генеральний магістр Ордену о.Бруно Кадоре ОР під час Генерального капітулу 2013 року в м. Трогір (Хорватія). За його словами, сьогодні мета цієї ініціативи полягає у розвитку міждисциплінарного діалогу між теологією та світськими науками в домініканських університетах, виходячи з конкретного душпастирського досвіду, ситуацій і потреб в особливо вразливих середовищах, а також застосування «апостольської креативності» в нову епоху інтернету.

Генеральний капітул у Трогірі описав Саламанський процес як особливу форму постійного співробітництва між членами Ордену, які залучені до місійної праці, й тими, хто займається академічною діяльністю, «як це мало місце в XVI столітті між місіонерами Нового Світу та братами монастиря Сан-Естебан у Саламанці» (ACG 2013, Трогір, 112). В актах наступного Генерального капітулу (В’єтнам, 2019) наголошувалось, що Саламанський процес має на меті «залучити теологію на служіння закону й повазі до людської гідності в індивідуальному та суспільному вимірах» (ACG 2019, Бієн Гоа, 315).

Брати-проповідники, відповідальні за працю в університетах та інших академічних центрах, у рамках Саламанського процесу покликані впроваджувати регулярні заходи, що сприятимуть розвитку діалогу між академічною діяльністю та душпастирською практикою, а також між богословами й проповідниками, з одного боку, і фахівцями з інших дисциплін (зокрема, в галузі права та суспільних наук), з іншого, особливо в тих місцях, де порушуються права індивідів та народів, а також там, де існує загроза цілісності творіння. У цей діалог слід також включити проблеми біоетики, зокрема ті, які стосуються належної поваги до людського життя.

Саламанський процес також підкреслює важливість поєднання інтелектуального життя і життя апостольського, навчання та місії як невід’ємного виміру домініканської духовності. Іншими словами, для забезпечення ефективної комунікації між Богом та світом вся наша освітня і наукова діяльність має бути спрямована на те, щоби приносити Добру Новину, пропонуючи відповіді на важливі запитання, які хвилюють людей у різних місцевостях та у світі в цілому.