СЕНСИ АДВЕНТУ: Радість

Gaudete! В неділю радості, коли народження Спасителя вже близько, о. Маріуш Возняк OP нагадує нам про цей важливий сенс Адвенту. Адже істинна радість, джерелом якої є постійне прагнення, прихід та прийняття Бога в людське життя, – це невід’ємний елемент нашої християнської ідентичності.

Один із вимірів Адвенту – очікування. Часто чуємо, що це час радісного очікування. У цьому ключі кожен день можна проживати з усвідомленням того, що наближається Різдво – і ми наближаємось до Таємниці, яка, з одного боку, вислизає від нашого розуміння, а з іншого може бути виражена простими словами: Бог народжується, Спасіння знову і знову входить в нашу історію. І ми радіємо, бо наближається важлива подія, яку ще раз переживаємо у своєму житті.

Це нагадує про те, що нам потрібно заново відкрити для себе деякі важливі елементи нашої віри, щоби вони не сприймались буденно. Адже можна зупинитися на рівні внутрішнього задоволення з відчуттям, що все добре й нема про що турбуватися. Можна також проживати повсякденне життя у невротичному самоблокуванні та постійному страху, який нас паралізує. Боятися можна різних речей – людей, майбутнього, Бога …

Саме час Адвенту може допомогти нам виявити, що це очікування має здатність звільнити нас від страху й тривоги, а також дозволити нам прийняти щоденність як шлях невпинного подолання наших обмежень.

Радість, яка сприймається в такому розумінні, не є емоційним станом, коли на рівні наших почуттів ми відчуваємо задоволення чи перебуваємо в ейфорії. Існує механізм, що полягає у наростанні стану ейфорії відповідно до наших очікувань. Ці очікування обумовлюють нас, спонукають наполегливо тривати в очікуванні на зустріч або якусь важливу подію. Та коли мрія сповнилась і подія вже відбулася, є ризик впасти в депресію через те, що цей етап завершився. Тоді ми часто шукаємо виходу з подібного стану, ставлячи перед собою нову мету, формулюючи нове бажання.

Радість – це не емоційний стан, який ми самі змінюємо. Передусім це стан буття людини, коли вона з довірою приймає щоденне життя як зустріч з Богом, Який постійно приходить … Це стан «серця», описаний автором Псалма 16:

Уявляю я Господа перед собою постійно,
бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
Через те моє серце радіє та дух веселиться,
і тіло моє спочиває безпечно!
Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу,
не попустиш Своєму святому побачити тління!
Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою,
завжди блаженство в правиці Твоїй! 
(Пс 16, 8-11)

Літургія третьої неділі Адвенту, що називається неділею радості – GAUDETE, вводить нас у цей стан духу. Господь, який гряде, вже близько! Йоан Хреститель показує нам, що саме є джерелом справжньої, глибокої радості, яку не може дати світ.

Час очікування набуває нового виміру. Радість стає станом «серця», нашого «духу»,  тому що ми починаємо відкривати сенс літургійного Адвенту в контексті нашого життя. Тоді ціле життя християнина стає Адвентом – очікуванням і прийняттям Господа, який щоразу приходить до нас в іншій людині, у різних несподіваних ситуаціях.

Різдво – це не просто подія, яка сталася лише один раз в історії людства. Воно відбувається у вірі щоразу, коли ми народжуємося для нового життя в нашому Спасителі – Ісусі Христі.

Це усвідомлення нашої власної ідентичності й того, ким ми повинні бути. Головна дійова особа третьої неділі Адвенту Йоан знає, ким він є в очах Бога та яку місію Бог доручив йому. Відповідаючи на запитання фарисеїв, Йоан передусім тричі свідчить, ким він точно не є. І тільки тоді відкриває, хто він такий. Чим більше ми усвідомлюємо, хто ми і ким ми не є, тим більшою радістю буде наповнене наше життя.

о. Маріуш Возняк OP