В надії Духа Святого
У рамках Капітулу Вікаріату України святого Михаїла Архангела, що триває цими днями в київському монастирі Пресвятої Богородиці, 8 вересня була звершена Меса про Святого Духа. Це особлива літургія, що передує виборам Провінційного вікарія, під час якої домініканці, що зібрались на Капітул, просять Духа Святого про всі необхідні дари. ЇЇ очолив єпископ-помічник Мукачівської дієцезії РКЦ Микола Петро Лучок ОР, який є домініканцем і до прийняття єпископського сану жертовно й самовіддано працював для розвитку Вікаріату України.
У своїй проповіді владика Микола звернувся до співбратів із глибоким словом про надію, що закорінена в Духові Святому, без якої неможливо правдиво сприймати своє життя. Він наголосив, що до Святого Духа потрібно приходити як до джерела мудрості, сили й життя. Інакше ризикуємо дивитись на речі лише з людської перспективи: «Що доброго може бути з Назарету?» Або що доброго може бути в мені, у нас, у нашій країні? Це погляд невіруючої людини, яка закрита на Духа Святого. Дух Святий бачить нас і знає, чого ми потребуємо.
Владика Микола нагадав, що для дії Святого Духа потрібна терпеливість, час. Він має всі необхідні благодаті для кожного з нас у тій ситуації, в якій ми знаходимось, і обдаровує ними, якщо ми готові їх прийняти. Проте у нас із цим є труднощі. Тож коли взиваємо до Духа Святого, це передусім заклик до нас самих – до нашого навернення. Маємо стільки Духа Святого, наскільки ми відкриваємо наше серце.
Таємницею втілення і смирення Ісуса Христа є те, що він завжди приходить у те, що є. З тим, що маємо, починаємо працювати. В надії Духа Святого варто саме так підходити до життя.
Що робити, щоб Дух Святий міг діяти в нас у повноті? Роздумуючи над цим питанням, владика Микола звернув увагу на чотири важливі елементи. Перший – це глибоке прагнення, щирий заклик: «Прийди, Духу Святий!» Для цього варто дослідити власне серце: чи не закидане воно камінням? Потрібно просити Господа, щоб утворив у кожному з нас серце живе, яке прагне Бога.
Друга важлива річ – це смирення. У надії має бути багато покори: Бог є, Бог знає і Бог веде. Часом хтось занадто переймається справами, самовільно беручи на себе відповідальність, яка належить Богові. Це може випливати з бажання керувати, натомість смирення передбачає служіння і слухання: «Духу Святий, промов до мене, а я буду виконувати те, що Ти мені скажеш».
У Духа Святого немає безнадійної ситуації, брати. Немає. Навіть якщо це хресна дорога до смерті, там є надія.
Третій елемент – це довіра, що є протилежністю страху. Довіра як відповідь на запрошення Духа Святого співпрацювати, зробити крок. Владика Микола зауважив, що для декого зі співбратів, можливо, це буде кроком до великих змін – зміни місця служіння і самого служіння. Варто прислухатись до Святого Духа, довіряти Йому і тоді – діяти.
Останній важливий елемент – це правдивість, прямота, чесніть, простота, усе те, що є протилежністю лицемірства і лукавства. «Стережіться закваски фарисейської!» У спільноті братів потрібно проявляти відкритість і не боятись ставити запитання за прикладом Марії: «Як це станеться?» Не варто намагатись занадто ускладнювати, комбінувати і прораховувати всі кроки наперед, натомість зберігати послух Святому Духові. Насамкінець владика Микола закликав просити Пресвяту Діву Марію, щоб вона допомогла відкрити і зцілити наші серця, щоб ми прагнули Духа Святого, чули Його і з покорою прямували далі.