Простягни руку: зроби, чого раніше не робив

Початок вересня відзначився довгоочікуваною подією для всіх, хто впродовж карантину відчував духовно-інтелектуальну спрагу та брак середовища, в якому віра і розум можуть одночасно міцніти. Інститут святого Томи Аквінського в Києві 7 вересня 2020 року знову відчинив двері для студентів, вільних слухачів, прихильників і друзів.

Урочиста меса в каплиці св. Гіацинта, яку очолив єпископ Віталій Кривицький SDB, стала початком і водночас кульмінацією святкування. У своїй проповіді владика наголосив, що Інститут повинен залишатись місцем, де християни можуть зростати у вірі, маючи навколо спільноту і підтримку, щоб у складні часи не «перейти на інший бік». За прикладом Ісуса, який сказав хворому «Простягни руку!», владика Віталій скерував цей заклик до всіх присутніх, маючи на увазі, що Бог відіграє вирішальну роль у зціленні, але й людина мусить залишатись відкритою, співпрацювати, зробити бодай той мінімум, щось, чого раніше не робила. Також він нагадав, що Господь дав людині право речі називати своїми іменами, але з часом людина втратила це вміння – уміння розрізняти речі. І це те, чого владика також побажав усім навчитися у стінах Інституту.

Інавгураційна лекція, виголошена о. д-ром Романом Островським, віце-ректором Київської Трьохсвятительської Семінарії УГКЦ, цьогоріч була присвячена дару пророцтва, образу й ролі пророків у старозавітні часи та в світі ХХІ століття. Серед ключових характеристик пророчого слова – динамічність і творчість на особистому й суспільному рівні: слово торкається і змушує реагувати, змінюватись, перетворює хаос на гармонію. Справжній пророк – це той, хто покликаний, але так само і той, хто закликає. Той, хто окреслює та кличе нову реальність. Тому особливістю пророцтв є те, що вони залишаються актуальними для різних епох, бо кожне покоління знаходить у них щось важливе себе, а пророчі символи мовби оновлюються у кожній новій ситуації.

Пророки будили свідомість і часто різко й боляче картали, проте у найважчі часи відчаю та, здавалося б, безвиході саме вони говорили про надію, про те, що Бог є з нами завжди і діє у нашому житті, бореться за кожну людину. Це важливо усвідомлювати як на рівні індивідуальному, так і на суспільному, адже найлегше маніпулювати тими, хто втратив надію. Суспільство потребує пророків – тих, які говорять правду – відверто, спокійно і впевнено. Таким пророком може і покликаний бути кожен.

Якою ж повинна бути інтелектуальна формація християн в реаліях сьогодення?

Своїми міркуваннями з цього приводу поділився єпископ Віталій Кривицький SDB:

«Мабуть, вона не має загалом відрізнятись від інтелектуальної формації попередніх часів – тут можемо згадати і Тому Аквінського, покровителя Інституту, і багато інших таких базових моделей, які вже опрацьовані, на яких жили і виховувались цілі покоління. Але сьогодення теж вимагає сформувати підхід до таких новітніх викликів, як наприклад, глобалізація. За Томи Аквінського цього не було. Щодо моральних питань – вони були, може, по-іншому називались, але сьогодні знову постають новою хвилею. Так само важливо те, що торкається нашої держави, наприклад, формування національної еліти, випрацювання національної ідеї. Я вважаю, що без богословських знань, без таких глибоких ідей, що їх великі українці, як наприклад, Григорій Сковорода, опрацьовували й обдумували, просто не обійдеться. Тож мені здається, що крім того, що вже було включене в інтелектуальну формацію раніше, з’являються ці нові виклики, які треба брати до уваги».

Бажаємо студентам, вільним слухачам, викладачам та усім причетним до діяльності Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського натхнення і проводу Святого Духа в новому академічному році!