Літургія як школа молитви

Видатний польський томіст першої половини XX ст. о. Яцек Воронецький ОР розмірковує про джерела і взаємозв’язок суспільної та приватної молитви, а також виховну роль літургії у християнському житті.

Якщо розважати над молитвою як практичним умінням, тобто майстерністю, то можна завважити, що її основними проявами є літургія і мислена молитва. Перша – більше зовнішня, завдяки чому вона може звершуватись у громаді, друга ж – більше внутрішня, що відбувається в глибині душі. Обидві є складовими чинниками християнської побожності, і хоча хтось може надавати перевагу одній чи другій, вилучати не можна жодної з них. Неправильно було б навіть протиставляти їх так, ніби вони незалежні одна від одної. Навпаки, мислена молитва є животворною душею літургії, яка є для мисленої молитви найкращою школою.

По суті ж, у житті Церкви літургія є її немовчною молитвою, яка, поза всім, має завдання вчити вірних особистій молитві. Церква, як добра мати, ніби бере своїх дітей за руку, заводить їх до святині і тут голосно молиться з ними, підказуючи слова і думки, що найбільше підходять, і через них пробуджуючи відповідні афекти волі та почуття серця.

Виховна роль церковної літургії є надзвичайно важлива, тому можна сміливо сказати, що хто цією школою погордує, той ніколи і в мисленій молитві не досягне тривалих результатів.

Виховна перевага суспільної літургійної молитви наді внутрішньою, більш індивідуальною, полягає передовсім у тому, що вона охоплює всю людину, не тільки її духовні здатності, а й чуттєві, і то як внутрішні, так і зовнішні — зір, слух і навіть нюх. Таким чином уже з дитинства через асоціації постають певні психічні комплекси, які складаються, з одного боку, з пройнятих благодаттю вмінь і духовних здатностей, з іншого боку, з умінь і навичок чуттєвих здатностей — пам’яті, уяви, зору, слуху, навіть рефлексів членів тіла. Як приклад наведемо хоча б велике значення церковного співу, який у рамках чуттєвих елементів дуже тісно єднає духовні прагнення з літургійними текстами церковних молитов. Отак-от посталі психічні комплекси створюють у душі певний відгомін, який пізніше відлунює ціле життя, лише була б зачеплена хоч одна душевна струна.

Додаймо ще один мотив, заради якого ми повинні цінувати суспільну літургійну молитву, – особливу обіцянку бути вислуханими, яку нам залишив Спаситель.

«Поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, – станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт 18, 19-20).

Літургійна молитва черпає свій зміст не з чого іншого як з натхненних сторінок Святого Письма. Навіть ті літургійні тексти, які не взяті просто з котроїсь із книг Старого чи Нового Заповіту, є вираженням науки, що міститься там. Так через літургію вірні постійно дотикаються Святого Письма, черпаючи з нього натхнення для своєї молитви та особистого духовного життя.

Варто пам’ятати про роль співу в літургії, тому що стосовно цього у нас ще існує чимало упереджень і непорозумінь. Мало хто усвідомлює, що суспільна молитва є найкращою школою приватної молитви. Однак щоб молитва добре виконувала свою виховну роль, вона повинна чинитися не будь-як, а надзвичайно старанно і вміло, глибоко пройнявшись думкою Церкви. Це стосується як змісту, так і способу звершення молитви.

Добре сказав один із сучасних літургістів, що літургія надає духовній поставі вірних риси щирості. Вона допомагає перемогти сором чи несміливість і дає, разом з іншими навичками, вміння звершувати таку піднесену справу нашого духовного життя, якою є молитва. Завдяки їй душа спонтанно підноситься в молитві до Бога і має що сказати Йому, бо в ній постійно відлунюють слова, почуті під час церковних богослужінь.

Це, безперечно, найкраща школа молитви, і ніщо не навчить нас більшої майстерності молитися, як постійна співучасть з Церквою в її молитовному житті, зокрема тоді, коли вона приносить Богові безкровну Євхаристійну жертву, яка є належним центром публічного християнського культу.

о. Яцек Воронецький ОР

Повний текст статті опубліковано в журналі «Verbum» (листопад 2018).