Дар чернечого життя

Чернечий орден – це дар, яким Бог обдаровує Свою Церкву. Орден не є чиїмось персональним проектом або творінням якихось впливових груп. І хоч немає закономірності у виникненні чернечих чи інших харизматичних релігійних рухів, все ж є одна підставова правда, котра свідчить про божественне натхнення святих засновників. Цією правдою є сам Господь наш, Ісус Христос, який свідчить голосом Церкви.

Чернечий орден є знаряддям Божого провидіння, знаком любові й турботи Бога про Свій люд. Він дає натхнення Духа Святого своїм обранцям, уділяє потрібні благодаті, особливо в тяжкі для Церкви часи. Він обирає світлі душі або в незбагненній величі свого милосердя навертає грішників, і посилає їх, як Своїх обранців, до Свого люду – бути знаком, нести мир, добро, світло істини та слова благословення, зцілювати й навчати, захищати і любити.

Чернечий орден є спільнотою християн, вибраних Богом для надзвичайного життя. Їх життям є місія, для котрої вони були покликані, котрій присвятили своє життя, а Церква прийняла і освятила цю жертву своїм благословенням та опікою. Подібно, як упродовж усієї історії спасіння Бог закликав патріархів і пророків, апостолів та мучеників, сповідників і пустельників, провідників і проповідників, так і тепер Він неустанно закликає до Себе Своїх вибраних, для яких приготував винятковий дар, виняткове життя…

Чернече покликання є даром для Церкви і не може бути інакше, але є також даром для самого обранця. Для всіх християн дано заповіді в словах Святого Євангелія, але євангельські поради стосуються тільки вибраних, тих, «хто може вмістити»:

«Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай все що маєш і роздай убогим, і матимеш скарб на небі. Потім приходь і йди за Мною» (Мт 19.21)

Євангельські поради є позитивним правом, вони дозволяють вже в цьому земному житті наблизитися до правди Божого Євангелія так близько, наскільки це можливо. У праві Нового Завіту, в яке впроваджує Нагірна Проповідь, у посланнях святих Апостолів, в Одкровенні Йоана Богослова звучить правда про виняткове покликання серед християн – покликання належати Богові у винятковий спосіб. Тому життя за євангельськими порадами протягом усієї історії Церкви називали досконалим життям. Це життя здається понад людську міру і часто називається білим мучеництвом, воно під силу тільки тим, кого запросив сам Бог. І предивні життєписи святих ченців є для нас прикладом і доказом того, на що здатний той, хто вручив своє життя Богу. Все, що мав.

Божі заповіді служать для того, аби відкинути все, що суперечить Божій любові, та прийняти те, що від Бога походить. Євангельські поради спонукають людину відмовитися навіть від того, що здатне створити перешкоди у стосунках між Богом і душею, котра прагне належати тільки Йому. Цією перешкодою є прагнення мати і володіти: розпоряджатися своїм життям, створити родину, володіти маєтком. У цьому немає нічого поганого – для цього Бог і створив людину. Але водночас декому він пропонує іншу дорогу – відречення і послуху, чистоти й бідності. Хто може вмістити, нехай вмістить! (Мт 19.11)

Кожен чернечий орден має свою місію, особливе завдання, з яким Бог посилає Своїх вибраних. Кожному ордену даєтьсся особлива благодать і благословення, котрі зміцнюють і дають натхнення для виконання довіреної йому місії. Це є духовним добром ордену, або харизматом.

Розглянемо особливий вид покликання, яким є чернече покликання до Ордену Проповідників, чи інакше – домініканців. У чому полягає його особливість? Якщо вдивитися в нашу вісімсотрічну історію, можна знайти в ній злети і падіння, апостольську ревність і святість, але також прояви суспільних хвороб свого часу, розквіту харизмату, побожності й містицизму, а також стани стагнації та байдужості; великих вчених, пастирів Церкви і мучеників, а також покинуті монастирі й розграбовані храми. В нашій історії було все, наша історія є частиною історії людства. І також є частиною історії спасіння людства. Але дещо завжди залишалося незмінним: наша мета, котра виправдовує існування Ордену Проповідників – проповідь Слова Божого. Ця мета закарбована в девізах ордену, що написані на наших гербах.

Laudare, Benedicere, Praedicare – Славити (Бога), благословлятити (Люд), проповідувати (Слово). Підставовим харизматом Ордену є проголошення Слави Божої, явленої в Святому Євангелії і в житті Церкви. Благословляти люд значить нести людям святі Таїнства, котрі освячують і перетворюють їх на благословенних. Проповідувати Слово – розвіювати темноту гріха і здобувати людей світлом Істини, яка провадить до спасіння.

Contemplari et Contemplata Aliis Tradere – Молитися і переказувати плоди молитви іншим. Проповідь домініканця є особливою в силу особливої місії Ордену. Слова проповіді повинні народжуватися під час молитви ченця, котрий просить у Бога натхнення і потрібних, гідних Його величі слів, щоб здобути Йому серця та проголошувати лише те, що від Нього походить і до Нього провадить.

Veritas – Правда. Слово Бога є правдою. Воно несе мир. Слово неправди несе поділ, ненависть і смерть. Правда визволяє і робить людину щасливою, повертає їй гідність і надію. Неправда упокорює, веде до поневолення й розпачу. Щоб відрізнити правду від брехні та спокуси, чернець як воїн Христовий повинен чувати на молитві й відточувати майстерність свого розуму в студіюванні Божої Істини. Бо його особливим покликанням є спроможність відрізнити Слова Вічного Життя від слів зла і брехні, як біле відрізняється від чорного на нашому гербі.

Як розпізнати своє покликання? Ту дорогу, на якій тебе хоче бачити Бог, на якій Він приготував тобі долю? Розпізнати й вибрати своє покликання значить прожити своє життя в усій його повноті. Труд розпізнання і вибору належить тобі …

Наступного дня стояв Йоан і двоє його учнів. І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: “Це Агнець Божий!” І почули два учні те, що Він говорив, і пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йдуть за Ним, і запитав їх:
— Чого ви шукаєте?
А вони відказали Йому:
— Учителю, де Ти живеш?
— Ходіть і побачите!