Надзвичайний Домініканський ритуал

Намагаючись дати відповідь на питання чим являється Домініканський Обряд, потрібно спочатку відповісти на питання чим є обряд взагалі. Чи це тільки сума жестів, слів, співу? Ні цього не достатньо. Обряд – це передусім джерело духовного життя і його зовнішнє вираження, конкретний, видимий спосіб відносин Богом. Обряд освячує простір і час, щоб людина, яка бере в ньому участь, відкрилась на дію Божої благодаті. В такому контексті можна зрозуміти, чому Домініканський Обряд впродовж вісімсот років був і є до сьогодні для домініканців школою духовності і місії. З цього джерела св. Домінік черпав сили і впевненість для заснування нового ордену братів проповідників, св. Альберт і Фома Аквінський – наснагу до пізнання правд філософічних і теологічних, св. Мартин де Порес  – спроможність жертвено любити вбогих і потребуючих.

Домініканський обряд перш за все вчить ким є Бог. Навіть у співаній урочистій Месі є простір тиші. Починається все в закристії, священик вбирається в літургійні шати і на голову вбирає капюшон з аміктом який щільно прилягає до вух і в кійсь мірі ізолює священика від зовнішніх подій, щоб в дорозі до вівтаря він заглибився в тиші, в таємниці самого Бога і того, що зараз буде відбуватись. Підчас приготування дарів священник білу гостію кладе безпосередньо на корпорал, потім після слів встановлення Євхаристії також кладе на корпорал і віддаючи честь Христові стає на коліно. Це дійство приводить людину до історичних подій Різдва Христового, коли Цар всесвіту дав себе положити в простій стайні в яслах, а всі присутні віддали Йому честь стаючи на коліна. Ісус Христос свєю вбогістю збагатив грішну людину.

По друге стаордавній обряд вчить чим є таїнство священства. Значний жест який відрізняє Домініканський обряд від Римського це жест розложених рук священника так, як би він весів на хресті. Ціла знаково-символічна система літургії виражає теологічну істину, що священник який служить Святу Месу чинить це в Особі Христа Голови Церкви (In persona Christi capitis Ecclesiae).

Домініканська літургія приближає таємницю Церкви. В Євхаристійній Молитві, яку священник завжди читає півголосом, представлена ціла літанія святих, які вже дойшли до мети своєї віри і через Пресвяті Дари складені на вівтарі, беруть участь в житті Церкви тут на землі. Після молитви Отче наш і емболізму священник бере правою рукою диск на якому була гостія, робить нею хрестове знамення, цілує і кладе на вівтарі. Диякон бере цей диск, теж цілує і передає іншим братам домініканцям як знак миру і поцілунок братерської, Христової любові. В такий спосіб тріумфуюча церква в Божому Царстві єднається з подорожуючою Церквою на землі, яка ще потребую пробачення і навернення, вдосконалення в Божому милосерді.