Надзвичайний Домініканський ритуал

Щоб пояснити, що таке домініканський обряд, потрібно спочатку відповісти на запитання, чим є обряд взагалі. Чи це тільки сума жестів, слів, співу? Ні, цього не достатньо. Обряд – це передусім джерело духовного життя та його зовнішній вияв, це конкретний, видимий спосіб взаємин із Богом. Обряд освячує простір і час, щоб
людина, яка бере в ньому участь, відкрилася на дію Божої благодаті. У такому контексті можна зрозуміти, чому домініканський обряд упродовж восьмисот років був і досі залишається для домініканців школою духовності й місії. З цього джерела святий Домінік черпав сили й упевненість для заснування нового проповідницького ордену,
святий Альберт і Фома Аквінський – наснагу до пізнання філософських і теологічних істин, святий Мартин де Поррес – спроможність жертовно любити вбогих і нужденних.

Домініканський обряд насамперед навчає, Ким є Бог. Навіть у співаній урочистій Месі є час для тиші. Починається все в ризниці: священик надягає літургійні шати, а на голову – капюшон із аміктом, який щільно прилягає до вух і певною мірою ізолює від зовнішніх подій, щоб дорогою до вівтаря служитель міг заглибитись у тишу, у таємницю самого Бога й того, що зараз буде відбуватися. Під час приготування дарів священник кладе білу гостію безпосередньо на корпорал, потім, після слів встановлення Євхаристії, також кладе на корпорал чашу та, віддаючи шану Христові, стає на коліно. Ці жести вказують на історичні події Різдва Христового, коли Цар усесвіту дав себе покласти в простій стайні в яслах, а всі присутні вшанували Його, ставши навколішки. Ісус Христос убогістю Свого народження збагатив грішну людину.

По-друге, стародавній обряд навчає про суть Таїнства Священства. У жесті, який відрізняє домініканський обряд від римського, священик розпростирає руки так, ніби висить на хресті. Уся символічна система літургії виражає теологічну істину, що священик, який служить Месу, чинить це в особі Христа, Голови Церкви (in persona Christi capitis Ecclesiae).

Домініканська літургія робить ближчою таємницю Церкви. У Євхаристійній молитві, яку священик завжди читає півголосом, міститься ціла літанія святих, які вже досягли мети своєї віри й через Пресвяті Дари, складені на вівтарі, беруть участь у житті Церкви тут, на землі. Після молитви «Отче наш» і емболізму священик бере правою рукою диск, на якому була гостія, робить ним хресне знамення, цілує та кладе на вівтарі. Диякон теж цілує цей диск і передає іншим братам як знак миру й поцілунок братерської, Христової любові. Так тріумфальна Церква в Божому Царстві єднається з мандрівною Церквою на землі, яка ще потребує пробачення, навернення й удосконалення в Божому милосерді.

fb: Католицька традиція в Україні

http://rytdominikanski.pl/