Домініканці в Україні

Провінціальний Вікаріат України – це спільнота домініканців, які живуть і служать Господу і Його Церкві в Україні. Як монахи домініканці ми передусім вслужимо місцевому Люду Божому проголошенням Слова і послугою мислення. Ми служимо парафіяльними священиками, провадимо Інститут католицького богослов’я св. Фоми Аквінського в Києві, численні дні зосередження і душпастирства молоді. Серед нас є настоятелі парафій, професори, брати, що займаються харитативною діяльністю і католицькою публіцистикою. Крім Інститут св. Томи вікаріат провадить Дім св. Мартіна в м. Фастів, католицьке видавництво Кайрос, Центр св. Домініка у Львові, Проповідницький Осередок в Хмельницькому, душпастирську опіку спільнот домініканського Третього Ордену etc.

Ще від початку ХІІІ століття, коли в Київ прибули перші домініканці, історія нашого Ордена була тісно пов’язана з історією Київської Русі. Домініканська Руська провінція, адміністративна одиниця нашого Ордена, що включала всю сучасну України і простиралася далеко за її межі, існувала до кінця Другої світової війни. У той час домініканців було вигнано з Радянського Союзу. Багато з них було вбито в часах Другої світової війни, деколи – цілими монастирями.

За радянських часів кілька польських домініканців таємно приїхали на ці землі, щоб служити людям, які потребували пастирської опіки. В 1993 року на території України і Росії було створено Генеральний вікаріат святого Михаїла Архангела – наш Орден офіційно повернувся в Україну. В 2016 році Вікаріат реорганізовано: сьогодні українським католикам служить Провінціальний вікаріат України, що належить Польській провінції Ордену Проповідників. Станом на сьогодні в Україні є шість домініканських резиденцій: один конвент (Київ) і шість чернечих домів. Ми намагаємося відновити, де це можливо, зруйновані церкви і монастирі і повернути в цей регіон регулярне релігійне життя.

Відновлюючи домініканську присутність на цих землях ми усвідомлюємо, що, незважаючи на численні ідеологічні міти, чорно-білі монахи завжди були частиною «культурного коду» України, її духовної і культурної спадщини. Сьогодні ми відновлюємо нашу присутність проповідуючи, навчаючи, дискутуючи і вділяючи таїнств. Ми прагнемо знову бути невід’ємною частиною українського суспільства, жити культурним і науковим життям нашого регіону, вести чесний діалог з усіма людьми доброї волі, наслідуючи приклад святого Домініка, керовані милосердною рукою Бога.