Спільнота домініканців Росії та України належить до Ордену (Чину) Проповідників. Її очолює Генеральний Вікарій, котрого раз на чотири роки обирають брати Вікаріату. Присутність домініканців на території Русі-України бере свій початок з XIII сторіччя. За часів радянської влади сюди приїжджали служити домініканці з сусідньої Польщі. За час існування Вікаріату на території Росії і України тут працювали й працюють брати з Польщі, Росії, України, Великобританії, Франції, Аргентини, США та Італії.

Наша присутність на цих землях виражається насамперед у допомозі місцевій Церкві в дусі домініканської харизми. У Росії домініканці служать у парафії св. Катерини Олександрійської у Санкт-Петербурзі. В Україні діють 4 монастирі. Найбільший з них — у Києві, де проживає Генеральний Вікарій і знаходяться дві важливі інституції — Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського (що є філіалом Angelicum, Папського Університету св. Томи Аквінського в Римі) та видавництво «Кайрос», де крім книжок видається також двотижневик «Католицький Вісник». Брати у Чорткові, Фастові та Ялті займаються парафіями. У Фастові також існує Дім для дітей, який очолює о. Михайло Романів ОР.

Покровителем нашого Вікаріату є св. Архангел Михаїл.

Орден Проповідників (латинське скорочення ОР — від Ordo Praedicatorum) був заснований св. Домініком де Гузманом (звідси назва «домініканці») і затверджений Папою Гонорієм ІІІ у 1216 р. Він є першим Орденом в історії Церкви, першочерговим завданням якого було проголошення Євангелія «словом і прикладом».

Св. Домінік прагнув, щоб його брати наслідували приклад життя і вчення Христа й апостолів. Св. Тома Аквінський це бажання передав у формулі contemplata aliis tradere — передавати іншим плоди споглядання (молитовної зустрічі з Богом). Таке прагнення вимагає гармонійної єдності стилю життя, молитви, пізнання правди Божої та проповіді. Проголошення Слова Божого не має кордонів, приймаючи різні форми: від проповіді широким верствам населення на місіях серед поган до викладання теології і філософії з університетських кафедр і письменницької роботи. Символами цього розмаїття форм є розарій та «Сума теології» св. Томи Аквінського, дві перлини, подаровані Орденом Церкві.

Устрій Ордену є централізованим, але разом з тим демократичним. Всі відповідальні особи — настоятель монастиря, настоятель провінції або вікаріату, Генеральний Магістр Ордену — обираються на певний термін спільнотою братів на Капітулі, який має законодавчу владу і приймає рішення щодо важливих питань життя спільноти.

Орден подарував Церкві багатьох святих. Серед них найбільш відомі мученики св. Петро з Верони, корейські, в’єтнамські мученики; проповідники — св. Вікентій Феррер, Савонарола; місіонери — св. Людовик Бертранд, св. Гіацинт (Яцек)Одровонж; вчені — св. Тома Аквінський, св. Альберт Великий; містики — Майстер Екгарт, Ян Таулер, Людовик з Ґранади; митець фра Анджеліко, автор неперевершених живописних шедеврів. З Ордену також вийшли чотири римські папи, багато кардиналів, єпископів, відомих проповідників, місіонерів, професорів теології.

Сьогодні Орден Проповідників нараховує понад 6 тис. братів майже у всіх країнах світу. Найбільший домініканський університет розташовано в столиці Філіппін — м. Маніла. В Римі існує Папський університет св. Томи Аквінського, так званий Анґелікум, в Єрусалимі — Біблійна і Археологічна Школи.

З домініканською духовністю пов’язані жіночі затворницькі монастирі і конґреґації домініканських сестер. Домініканками були такі великі містики, як св. Катерина Річчі і св. Катерина Сієнська, покровителька Європи, одна з перших жінок, проголошена .Вчителем Церкви.